Найвідоміші жінки України - Марія Примайченко

Марія Овксентіївна Приймаченко (Примаченко) – художниця, творчість якої прекрасне, дивовижне, утаємничене, і до кінця незбагнене явище, – упродовж майже століття привертає до себе увагу шанувальників мистецтва, дослідників, художників, культурологів, мистецтвознавців. Жінка з нелегкою долею, малописьменна, була визнана зіркою першої величини у «Всесвітній енциклопедії наївного мистецтва» (Белград, 1984 р.).

У світовому контексті творчість Марії Примаченко на одному щаблі з такими геніями наївного мистецтва як Ніко Піросмані чи Анрі Руссо. Для України ж вона є особливо знаковою – поліська селянка, яка досягла світового визнання й мистецьких вершин, створивши свою візуальну мову. Її чарівні фантастичні звірі, птахи й квіти радують око не тільки на картинах, створених геніальною художницею. Вони легко переселяються на сучасні автомобілі, стають елементами модного одягу й дизайну.

Марія Приймаченко народилася за різними даними 31 грудня 1908 або близько 12-13 січня 1909 року у селі Болотня на Київщині. За своє 89-річне життя створила понад 650 робіт. Вважається неперевершеним митцем наївного народного стилю (примітивізму). У своїх роботах зображувала чарівних тварин, квіти та сюжети з селянського побуту. Протягом життя художниці її картини відвідали експозиції Всесвітньої виставки у Парижі, численних республіканських показів мистецтв, а також побували у Варшаві, Софії, Монреалі, Празі. Сьогодні картини Марії Приймаченко оцінюють в десятки тисяч доларів, проте все життя художниця прожила у скруті.

Марія Оксентіївна і її постать оповиті химерними загадками та таємницями.

Свої картини художниця завжди підписувала як Примаченко. Однак, вважається, що це зросійщена версія прізвища мисткині. В усіх державних нагородах її називають Приймаченко. Прізвище художниці нібито походить від слова «приймак» - що означає прийнятий син, чоловік. Лесь Танюк пригадує свою розмову з художницею:

-          То ви, Маріє Оксентіївно, Приймаченко чи Примаченко?

-          Приймаченко, — без вагань відповіла вона. — Приймаченки ми, з приймаків. Батька мого Оксентія Григоровича дід з бабою у приймаки взяли, всиновили. А записали потім по-руському. Спортили.

У семирічному віці маленька Маруся тяжко захворіла. Діагноз невтішний – поліомієліт. В подальшому усе життя мисткиня переживатиме страшні болі, не одну операцію і практично на всіх фото буде з милицями. За спогадами сучасників, саме неможливість сповна працювати в полі з родиною дала дівчинці вдосталь вільного часу, і вона почала малювати.

Серйозно малювати Марія почала у 17-річному віці. Вона знайшла синюватий глей, яким розмалювала власну хату. Вчинок дівчини припав до душі усій околиці – незабаром її чекало перше замовлення. За розмальовку хати сусідів Марія отримала винагороду – порося. Згодом, саме це порося допомогло усій її сім’ї вижити в голодні часи.

Дивовижно, але Марія Приймаченко з сином завжди жили у великій скруті. Все життя вони потроху будували будинок на своєму подвір’ї, бо в старій хаті, що дісталася художниці від батьків, ледве можна було жити.

Марія Оксентіївна ніколи не брала грошей за картини – вона їх лише дарувала. Кіносценарист Олександр Рожен пригадує в інтерв’ю, що «Марію, здається, залякала влада». Він наводить історію, що оповів знайомий журналіст – нібито Марія Приймаченко виграла якусь вагому премію, однак коли він її зустрів – жінка була дуже засмучена, а невдовзі журналіст дізнався, що нагорода за премію передана у фонд миру.

За весь свій вік художниця отримала від влади три подарунки. Після піврічного навчання у Києві - патефон і залізне ліжко. А у 1994 році Президент Леонід Кучма подарував Марії Приймаченко автомобіль Запорожець. До слова, роботи художниці в фаворитах одразу у двох українських президентів – Леоніда Кучми та Віктора Ющенка.

Приймаченко все життя малювала звірів, але ніколи не була у зоопарку. Їй порадили цього не робити під час її навчання у експериментальних майстернях при Київському музеї українського мистецтва. Буцім, щоб не зруйнувати її буйну уяву. Справжніх екзотичних тварин Марія вперше побачила лише у дуже дорослому віці - в цирку, куди її привіз видатний режисер Сергій Параджанов.

Марії Приймаченко пощастило пізнати щастя і в особистому житті. На жаль, воно було недовгим. Під час навчання у Києві вона знайомиться зі своїм односельчанином, лейтенантом піхоти Василем Маринчуком. Закохані не встигли й побратися, як чоловіка призвали на фронт. Василь ще встиг отримати звістку про народження сина Федора і написати відповідь. Після цього зв'язок з ним обірвався. Марія Приймаченко ніколи не дізналася, де він похований. Художниці напередодні смерті коханого снився дивний сон: про сад, в якому все навпаки - коріння стирчить догори, а квіти ростуть в землю. Після загибелі Василя вона вишила скатертину чорними трояндами і накрила нею стіл. Ще довго по його смерті вона не братиме пензля до рук.

Існує чутка, нібито Пабло Пікассо називав Марію геніальною, а її твори - прекрасними роботами. На жаль, ця історія і понині не має жодних документальних підтверджень. Зв’язок з Пікассо відстежується тільки такий: журналістка Людмила Лисенко згадує, як привезла одного разу в село до Марії альбом з роботами Пікассо. Художниця оглянула його і сказала: «У нас в селі цього б не зрозуміли».

За два роки до смерті Марії наснився сон, ніби вона в раю. Там був стіл з ватманом і фарбами – можна було малювати досхочу. Марія переповідала, що вона зраділа спочатку, а потім спитала: «А вихідні у вас є?». Відповіли – нема. «То краще я на землі помалюю, сюди ще встигну».

• Марія Приймаченко однаково вправно малювала обома руками.
• Художниця була малоосвіченою: за її плечима усього чотири роки навчання. В підписах до картин вона практично не ставила розділових знаків і користувалась народною говіркою. Зі спогадів знайомих, вдома у Марії не було ні книг, ні газет.
• Щоб заробити грошей, Приймаченко шила оригінальні весільні сукні усій окрузі, щоправда цікавим методом: фасон і крій вона обирала «на око», а ножицями не користувалася – просто рвала тканину.
• Марія Оксентіївна мріяла зібрати митців і розмалювати будинки в містах:«…що за дива витворили б - цвів би не лише садами Київ. Будинки б сміялися до людей...».
• Мисткиня була дуже сувора і не любила гостей, однак до неї полюбляли приїжджати журналісти, художники, режисери. Як згадує художник Андрій Пушкарьов: «Мабуть, Марія цінувала просто Божий дар в кожній творчій людині».
• Марія Приймаченко також творила ілюстрації до книг. Зокрема, саме її малюнками прикрашені дитячі книги "Ой коники-сиваші" (1968), "Товче баба мак" (1970), "Журавель" (1970), "Чорногуз приймає душ" (1971).
• Син Федір й онуки Петро та Іван також стали художниками.
• Під час аварії на ЧАЕС художниця з сином майже потрапляли під 30-кілометрову зону евакуації. Їй радили покинути село, але вона з сином лишилася. І намалювала картину, на якій корова в бахілах їсть отруєну радіацією траву.

Звіт за І півріччя 2021 року

Переглянути документ ...

Увага! Зміни у правовому регулюванні тимчасового захисту громадян України в Польщі

Національна соціальна сервісна служба України доводить до відома мешканців громади інформацію щодо запланованих змін у правовому регулюванні тимчасового захисту громадян України на території Республіки Польща.

Відповідне повідомлення надійшло від Консульського відділу Посольства України в Республіці Польща через Національну соціальну сервісну службу України.

Зміни стосуються:

• порядку підтвердження статусу тимчасового захисту;

• присвоєння та підтвердження номера PESEL зі статусом UKR;

• умов збереження статусу тимчасового захисту;

• окремих аспектів перебування громадян України в Польщі.

Кого це стосується:

• осіб та сімей з дітьми, які перебувають на обліку в органах соціального захисту населення;

• отримувачів соціальних послуг, які можуть бути дотичні до цього питання.

Інформацію доведено до відома органів місцевого самоврядування, військових адміністрацій населених пунктів, сільських, селищних та міських рад для подальшого інформування громадян.

З детальними матеріалами можна ознайомитися за посиланнями: https://surl.li/uununr та https://surl.li/vgzivx.

Найвідоміші жінки України - Соломія Крушельницька Оперна співачка, педагог. За життя визнана найвидатнішою співачкою світу

Винятковий талант оперної співачки Соломії Крушельницької перетворив її життя на грандіозний і дуже вишуканий роман із музикою. Співати почала з юних років. Навчалася в Тернопільській школі товариства "Приятелі музики". Основи музичної підготовки отримала у Тернопільській класичній гімназії, в якій складала іспити екстерном. В одинадцятирічному віці відбувся й перший публічний виступ – в хорі українського товариства "Руська бесіда" в Тернополі. 

Одразу ж після закінчення Львівської консерваторії дебютувала на сцені Львівського міського театру. Так почалась історія підкорення світу голосом неймовірної краси. Але, досягши світової слави, все одно регулярно верталась додому і майже щороку давала концерти у Львові, Станіславі, Тернополі, Бережанах, Коломиї, Стрию, Збаражі, Чернівцях. Багато спілкувалася з Іваном Франком, Михайлом Павликом, Миколою Лисенком, Ольгою Кобилянською, Андрієм Чайковським. Видатний композитор Микола Лисенко навіть присвятив їй три своїх романси.

У листопаді 1899 року Крушельницька виступала перед родиною російського царя Миколи ІІ. Завершила виступ виконанням українських народних пісень. На запитання імператора, якою мовою вона співала, з гідністю відповіла: "Це пісні мого народу, українського народу".

На початку XX століття Соломія Крушельницька продовжувала активно гастролювати світом і у кожній країні газетярі змагались у вишуканості компліментів, якими засипали її у своїх статтях. При цьому, близька подруга Крушельницької, аргентинська піаністка Негріта де П'яцціні згадувала, що видатна співачка "була настільки простою в особистому житті, наскільки великою на сцені".

У 1910 році Соломія вийшла заміж за адвоката, мера тосканського міста В'яреджо Чезаре Річчоні та переїхала до чоловіка.

Перша світова війна тимчасово перервала кар'єру співачки та стала її особистою трагедією – Італія воювала з Австро-Угорщиною, де перебували більшість її родичів. Після війни Крушельницька присвятила життя камерній концертній діяльності. Гастролювала Україною, країнами Західної Європи й Америки. 

У серпні 1939 року, через рік після смерті чоловіка, Соломія залишила В'яреджо і поїхала до Львова – відвідати родичів. До Італії вона вже не повернулась. Радянські війська за пактом Молотова – Ріббентропа захопили Західну Україну. Нова влада націоналізувала львівський будинок Крушельницької, залишивши їй тільки квартиру на другому поверсі. 

Крушельницька опинилась у підвішеному стані – її не випускали з СРСР, але й не давали радянського громадянства. Зрештою, громадянство вона таки отримала, по суті в обмін на те, що відписала на користь СРСР свою віллу у В'яреджо. Влаштувалася працювати на кафедру сольного співу Львівської державної консерваторії – радянські бюрократи довгий час не могли знайти її випускний диплом 1893 року, без якого всесвітньо відома співачка не мала права працювати у консерваторії. 

Лише в останні місяці життя Соломії Крушельницькій присвоїли звання професора і Заслуженого діяча мистецтв УРСР. 

Звіт про роботу Управління соціального захисту населення Чугуївської міської ради за червень 2021 року

Переглянути документ ...

Чернівецький ліцей іноземних мов, комп’ютерних наук та інформаційних технологій ОГОЛОШУЄ НАБІР УЧНІВ ДО 10–11 КЛАСІВ

До вступу запрошуються:

• соціально незахищені діти;

• діти з малозабезпечених сімей;

• діти учасників бойових дій;

• діти, які втратили батьків під час війни;

• діти, що перебувають у зоні воєнних дій і збройних конфліктів;

• діти військовослужбовців.

Ліцей пропонує:

• здобуття якісної профільної середньої освіти;

• поглиблене вивчення іноземних мов;

• вивчення комп’ютерних наук та інформаційних технологій;

• триразове харчування;

• проживання в гуртожитку з усіма необхідними побутовими зручностями.

Детальніше з інформацією можна ознайомитися за посиланнями: https://surl.li/tzysan та https://surl.lu/yhyymb.

Найвідоміші жінки України - Роксолана

За батьківським прізвищем вона – Анастасія Лісовська. Але у 16 столітті її називали так: королева аланів! Тобто – Роксолана! 

Роксолана – унікальний феномен світової історії. Його унікальність полягає у тому, що чи навряд знайдеться якась інша жінка, окрім Роксолани, яка понад три десятиліття була однією з найвпливовіших постатей не де-небудь, а у мусульманському світі!

За основною версією, Роксолана була дочкою православного священика з Рогатина (нині Івано-Франківська область). У 15-тирічному віці вона потрапила в полон під час набігу кримських татар і була продана на невільничому ринку в Стамбул. Так вона потрапила в гарем султана Сулеймана і враз його приворожила.

Бідний Сулейман так розчулився, що геть розігнав увесь свій гарем, видав заміж своїх жінок за офіцерів турецької армії, а сам залишився з єдиною дружиною – Роксоланою. І це при тому, що очевидці не вважали її красунею. Схід споконвіку не знав жінку в такій величній ролі! Це суперечило традиціям і духові ісламської релігії! От і скажіть, що це не чаклунство.

Але є і інше пояснення: на той час ніхто не міг зрівнятися з Роксоланою розумом і веселою вдачею. Навіть коли їй було вже за 50, Сулейман так само її обожнював і не було в султанських покоях іншої жінки. Він брав її навіть у військові походи. Може завоювання Османською імперією Європи це теж відьомські вибрики нашої землячки? Хто зна… 

Будучи дружиною султана Сулеймана I, Роксолана впливала на зовнішню політику Османської імперії — найпотужнішої на той час азіатсько-європейської держави. Вона відкривала школи і караван-сараї, фінансувала будівництво мечетей.

Отже Роксолана для Туреччини зробила багато чого. А що вона зробила для України? 

Немало. Вона зробила усе можливе, що б зупинити походи турецьких і татарських військ на наші землі. Існують достовірні дані про те, що Сулейман стримував татарську орду від нападів на терени, підпорядковані Речі Посполитої, до якої у той час належала більшість території України. Вважається, що, пам'ятаючи про свою батьківщину, Роксолана стримувала агресію османського війська щодо українських земель і піклувалася про долю слов'янських невільників і козаків.

Багато європейських послів до переговорів з султаном прагнули зустрітися з Роксоланою, щоб викласти прохання своїх правителів. Це нерідко впливало на плани Сулеймана у зовнішній політиці.

Роксолана листувалася з польським королем Сигізмундом II Августом і сприяла підписанню між ним і своїм чоловіком Сулейманом низки взаємовигідних угод. 

Роксолану поховано в мавзолеї мечеті Сулейманіє Джамі разом з чоловіком.

Звіт про роботу Управління соціального захисту населення Чугуївської міської ради за травень 2021 року

Переглянути документ ...

Стартує набір на програму підготовки консультантів за принципом «Рівний – Рівному» для ветеранів

Міністерство у справах ветеранів України спільно з Координаційним центром з психічного здоров’я Кабінету Міністрів України оголошують про початок набору на програму підготовки консультантів за унікальною методикою «Рівний – Рівному».

Це важливий етап реалізації Всеукраїнської програми ментального здоров’я «Ти як?», ініційованої першою леді України Оленою Зеленською. Програма має на меті підготувати 100 фахівців із числа ветеранів та ветеранок, які зможуть надавати первинну психосоціальну підтримку своїм побратимам, посестрам, військовослужбовцям та членам їхніх родин.

Про програму
Навчання відбуватиметься на базі провідних закладів вищої освіти України, серед яких:

• Київський національний університет імені Тараса Шевченка;
• Національний університет «Острозька академія»;
• Черкаський національний університет імені Богдана Хмельницького;
• Національний університет «Полтавська політехніка імені Юрія Кондратюка».

Партнерами проєкту виступають Мінветеранів, університет Сан-Дієго (США) та Радник-уповноважений Президента України з питань реабілітації учасників бойових дій Вадим Свириденко.

Хто може стати учасником?
До участі запрошуються ветерани та ветеранки (учасники бойових дій), які відповідають наступним критеріям:

1. Наявність бойового досвіду.
2. Повна вища освіта (не нижче ступеня бакалавра) в будь-якій галузі.
3. Власний позитивний досвід проходження психологічної та/або фізичної реабілітації.
4. Працевлаштування на момент вступу в дотичній сфері (соціальна, ветеранська, охорона здоров’я, спорт, бізнес).
5. Успішне проходження співбесіди з фахівцем.
6. Відсутність факту використання послуг професійної адаптації за кошти держбюджету (згідно з постановою КМУ №432) протягом останніх трьох років.

Як подати заявку?
Набір слухачів розпочнеться найближчим часом. Відбір кандидатів здійснюватиметься через відкриту реєстрацію за допомогою Google-форми.

Програма реалізується відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №432 і розглядається як захід соціальної та професійної адаптації ветеранів війни у формі підвищення кваліфікації.

Контактна особа для довідок:
Вадим Свириденко, телефон: +38 (050) 417-58-18.

Запрошуємо всіх зацікавлених долучитися до важливої справи підтримки захисників та захисниць України!

Найвідоміші жінки України - Ніна Матвієнко

Ніна Митрофанівна Матвієнко — відома українська співачка, народна артистка Української ССР (1985 р.), Лауреат Державної премії УССР  ім.. Т. Г. Шевченко (1988), кавалер ордена Княгині Ольги III ступені (1997 р.), в 1996 році співачка була нагороджена вищим знаком Фонду Міжнародної премії імені Н. А. Касьяна — орденом Миколая Чудотворця. Герой України (2006 р.).

З поміж тисяч голосів її голос впізнають відразу. І не тільки голос, а й його психологічну ауру, із якої проростають чудові витвори мистецтва.

Ніну Матвієнко народ визнав як свою, близьку до душі й серця співачку. Вона народна не за званням, які при ній уже давно. Народна – за її талант від природи. Природа подарувала їй не тільки талант, чарівну вроду, а й багатий внутрішній духовний світ. Правильні лагідні риси її обличчя, мила усмішка, струнка легка постать роблять її завжди молодою, ніби постійно готовою до польоту.

Ніна Матвієнко народилася у 1947 році в селі Неділиме Житомирської області. Дітей в сім’ї було багато – 11. Родина була  співучою, і маленька Ніна перейняла від батьків велику кількість народних пісень. Важко було, у труднощах формувався характер і воля, життєва наснаженість її таланту, до болю правдиві барви голосу. Після закінчення школи-інтернату вона пішла на завод – ученицею кранівника. Та не покидали її мрії про мистецтво. І от щасливий поворот долі: 1966 року вона вступає до студії при Державному українському хорі ім.. Г.Верьовки, на неї одразу ж звертають увагу. Наступного року почалися гастролі з хором за кордон – Канада, Південна Америка, Франція.

Довголітня і плідна робота увінчалася успіхом: Ніну визнали і як унікальну співачку з неповторним голосом, і як організаторку тріо «Золоті ключі».  Зараз вона солістка при симфонічному оркестрі «Камерата» з широким репертуаром класики і сучасної музики. Ніну Матвієнко знають у європейським країнах, Америки, Канаді, Австралії, де вона виступала з концертами.

Хоч би що виконувала Ніна Матвієнко – чи народні пісні, так, як їх співають по селах і насамперед у її поліському краї, чи ті ж у багатоголосому гурті, чи твори професіональних композиторів, – у її співі завжди відчутний голос серця, що відлунює в душі слухача, запам’ятовується йому як голос Матвієнко. Між нею і  слухачем відсутні академічні бар’єри. Не тільки в її голосі її таїна, а й у теплі, сердечності її мистецтва, що спирається на естетику народного виконавця, спрямованого не на показ свого вміння, а на довірливе спілкування з людьми піснею, словом, прищеплення любові до рідного краю, до його традицій.

«Не думайте про сум. Візьміть у хусточку, зав’яжіть вузлик і везіть наче на продаж…», – такою є життєва, жіноча мудрість народної артистки України Ніни Матвієнко.

Моніторинг якості надання соціальних послуг КУ «ЦКРДІ «ШАНС» 2018-2021 роки

Переглянути документ ...

Ветеранів Харківщини запрошують долучитися до складу Ради з питань ветеранів

У Харківській області триває прийом документів для обрання кандидата до складу Ради з питань ветеранів. Відповідне оголошення оприлюднила Харківська обласна військова адміністрація.

Мета — залучити ветеранів до активної участі у формуванні та реалізації державної політики у ветеранській сфері на регіональному рівні.

Хто може взяти участь?
До участі запрошуються ветерани війни, учасники бойових дій, члени сімей загиблих (померлих) ветеранів, а також представники громадських об’єднань, які опікуються питаннями ветеранів.

Куди подавати документи?
Документи приймаються до 06 березня 2026 року в Управлінні у справах ветеранів Харківської обласної державної (військової) адміністрації за адресою:

⯑ м. Харків, Держпром, майдан Свободи, 5, 1 під'їзд, 1 поверх, кім. 5

Графік прийому:

• Понеділок – четвер: з 09:00 до 18:00
• П’ятниця: з 09:00 до 16:45
• Перерва: з 13:00 до 13:45

Документи можна подати особисто або надіслати поштою на зазначену адресу.

Контакти:
⯑ Телефон для довідок: (057) 752-09-06

Детальніша інформація — в офіційному оголошенні на сайті Харківської обласної військової адміністрації за посиланням:
https://kharkivoda.gov.ua/news/134658

Запрошуємо всіх небайдужих ветеранів долучитися до важливої справи — захисту прав та інтересів захисників і захисниць України!

Найвідоміші жінки України - Гайдемарі Марта Стефанишин-Пайпер Астронавт. Перша українка, яка вийшла у відкритий космос

Гайдемарі Марта Стефанишин-Пайпер – американська астронавтка українського походження, яка вже встигла зробити те, про що всі прихильники Ілона Маска поки що лише мріють. На своєму рахунку вона має два польоти, під час яких здійснила п'ять виходів у відкритий космос. Гайдемарі стала третьою жінкою з українським корінням, яка побувала у космосі. До неї це вдалося зробити Джудіт Арлен Рєзнік зі США і Роберті Лінн Бондар з Канади. 

Її батько під час Другої світової був вивезений на примусові роботи до нацистської Німеччини. Після завершення війни вирішив не повертатися на батьківщину, справедливо побоюючись репресій з боку радянського уряду. Він одружився з німкенею і разом вони емігрували до США де і народилась Гайдемарі. 

Родина дівчинки дотримувалась багатьох українських традицій, відвідувала українську церкву, Гайдемарі навчалась у суботній українській школі і входила до складу "Пласту". Навіть вийшовши заміж за американця Гленна Пайпера, вона наполягла на збереженні для себе подвійного прізвища Стефанишин-Пайпер, а сина назвала на честь свого батька – Михайлом. І досі постійно наголошує, що сприймає себе українкою. 

Гайдемарі обрала не зовсім звичний для дівчат шлях. Вона здобула ступінь магістра у галузі машинобудування в Массачусетському технологічному інституті. Навчання оплатила за рахунок стипендії Військово-морських сил США, неодмінною умовою якої було укладення подальшого контракту з ВМС. Відтак, із червня 1985 року вона проходила підготовку у Навчальному центрі рятувальних і підводних операцій ВМС. 

У 1996 році її зарахували кандидатом у астронавти NASA 16-го набору. Вже за 10 років відбувся її перший політ на багаторазовому транспортному космічному кораблі "Атлантіс". Місія STS-115 мала на меті відновлення будівництва Міжнародної космічної станції (МКС), яке призупинилося після катастрофи шаттла "Колумбія". Гайдемарі виконала два виходи у відкритий космос загальною тривалістю 12 годин 8 хвилин, під час яких встановлювала на станції сегменти фермових конструкцій із сонячними батареями. 

Таким чином, Гайдемарі стала загалом 447-ю людиною у космосі, 43-ю жінкою, яка виконала космічний політ, і 8-ю представницею прекрасної статі, яка здійснила вихід у відкритий космос. 

Вдруге у космос Гайдемарі літала з 15 до 30 листопада 2008 року на багаторазовому транспортному космічному кораблі "Індевор" (місія STS-126). Цього разу вона виконала три виходи у відкритий космос загальною тривалістю 20 годин 34 хвилини, брала участь у розширенні площі МКС і монтажу нового обладнання. 

У липні 2009 року Гайдемарі пішла із загону астронавтів NASA, щоб повернутися до служби у Військово-морських силах. Два роки командувала дивізією морських сил Кардерок у штаті Меріленд. Має звання капітана ВМС США, що в Україні відповідає званню капітана 1-го рангу. 

Звіт про результати проведення зовнішньої оцінки якості соціальної послуги «представництво інтересів» по Чугуївській міській територіальній громаді

Переглянути документ ...

Ветеранів Харківщини запрошують долучитися до формування Ради ветеранів за незалежність України

Міністерство у справах ветеранів України розпочинає формування оновленого складу Ради ветеранів за незалежність України. Це дорадчий орган, покликаний посилити голос ветеранської спільноти у процесі формування та реалізації державної політики.

Рада сприятиме Мінветеранів у роботі, спрямованій на підтримку ветеранів війни, осіб з особливими заслугами перед Батьківщиною, постраждалих учасників Революції Гідності, а також членів родин загиблих Захисників і Захисниць України.

Для того, щоб детально пояснити механізм формування нового складу та вимоги до кандидатів, Міністерство спільно з ІСАР «Єднання» проведе відкритий онлайн-вебінар.

Коли: 17 лютого 2026 року о 16:00.
Де: Трансляція відбуватиметься на офіційних сторінках Мінветеранів та ІСАР «Єднання» у Facebook та YouTube.

Під час вебінару учасники дізнаються:

• Яку роль відіграватиме оновлена Рада та як вона впливатиме на ветеранську політику.
• Хто може стати кандидатом та які документи необхідно підготувати.
• Як саме проходитимуть регіональні збори та процедура голосування.
• Як ветеранська спільнота зможе долучатися до напрацювання важливих рішень.

Участь у вебінарі — це можливість безпосередньо вплинути на процеси, що стосуються захисту прав та інтересів ветеранів.

Питання щодо формування складу Ради можна поставити заздалегідь за посиланням: https://forms.gle/ExXraqKev8exoBqz9 або в коментарях під час ефіру.

Найвідоміші жінки України - Ліна Костенко

Ось уже  понад чотири десятиліття тріумфально йде вона тією дорогою, що її звуть Поезією, усім стилем свого життя  й творчості заслужила всенародну любов і повагу.

Її Муза, строга й вишукана, повсякчас нагадує нам, що Ліна Костенко – одна з-поміж не багатьох, кого ми звемо аристократами духу, хто протягом всього життя зберігає горду поставу й не хилиться під нещадними вітрами історичних зламів та кон’юнктури.

«Я вибрала долю собі сама», – сказала поетеса, свідома свого вибору. Усі думки й помисли Ліни Костенко – про долю народу, якому випало перейти важкі визвольні історичні гони й залишилися при цьому духовно незнищенним. Водночас вона надзвичайно вимоглива до свого народу, бачить його хиби й недуги, та – попри все! – бентежно й віддано любить його.

Народилася Ліна Костенко 19 березня 1930 року на Київщині, в містечку Ржищев. Коли їй виповнилося 6 років родина переїхала до Києва. Тут вона закінчила школу, потім педагогічний інститут. Літературне обдарування привело її до Московського літературного інституту ім.. М.Горького, який вона закінчила у 1956 році з відзнакою.  

Глибоко національна поетеса, Ліна Костенко вільно почувається в різних епохах і в різних країнах, шукаючи постійних паралелей та асоціацій, що роблять її поезію закоріненою вглиб віків і в світовий контекст і водночас напрочуд свіжою, неповторною, сучасною. Її поетичний голос має лише їй одній притаманний тембр та інтонації, у яких не знайдеш і натяку на фальш, штучність, солодкавість чи позу.

Поетеса наче поставила перед собою глобальне над завдання: «Прочитай золоті манускрипти, подивись у вічі вікам». Без її поетичних книжок – від першої «Проміння землі»,  і далі «Вітрила», «Мандрівка серця», «Над берегами вічної ріки», «Маруся Чурай», «Неповторність», «Сад нетанучих скульптур», «Вибране» й аж до «Берестечка» – гуманітарна аура української нації уже неможлива, бо її енергетика живить духовний всесвіт України, несе нам усвідомлення власної гідності – то, без чого неможливе усвідомлення себе нацією, без чого не може постати держава такою, якою ми її собі вимріяли. (вірш  «Вже почалось, мабуть майбутнє…»)

Духовне подвижництво Ліни Костенко – у повсякденній копіткій праці, без розрахунку на славу й винагороду. Вона зробила свій вибір і сповна усвідомлює свою високу місію на цій землі: «Митцю не треба нагород. Його судьба нагородила».

Державна премія імені Т.Шевченка, якою вона була відзначена 1987 року за історичний роман у віршах «Маруся Чурай» та книжку поезій «Неповторність» – це лише вияв офіційного визнання, яке прийшло до неї значно раніше. Прийшло з народу, від вас з нами, бо Ліна Костенко, як і Маруся Чурай, якраз і стала голосом цього народу, його піснею, його душею.

У нове тисячоліття українська література увійшла з жіночим ім’ям на устах. Ім’я це – Ліна Костенко.

Звіт про результати проведення зовнішньої оцінки якості соціальної послуги «паліативний догляд вдома» по Чугуївській міській територіальній громаді

Переглянути документи ...

СТАНЬ ОКУПАНТУ ВИРОКОМ — ДОЛУЧАЙСЯ ДО БРИГАДИ «ЛЮТЬ»!

Об’єднана штурмова бригада Національної поліції України «Лють» продовжує набір добровольців!

Це підрозділ, створений для виконання найскладніших бойових завдань. Сюди беруть лише найкращих — тих, хто готовий стати на захист України зі зброєю в руках.

Хто може долучитися:
— добровольці, які пройдуть відбір;
— громадяни України, готові служити в поліції особливого призначення.

Чому саме «Лють»:
— це шанс стати частиною елітного підрозділу;
— професійна підготовка;
— гідна оплата та соціальні гарантії;
— побратими, які не підведуть.

Як подати заявку:
- анкета для вступу: www.npu.gov.ua/liut-shukaie-voiniv
- гаряча лінія: 097 725 25 13, 044 365 18 00

Не стій осторонь. Зупини ворога. Стань вироком для окупанта.

«Лють» — це твій вибір. Твій обов’язок. Твоя перемога.

Найвідоміші жінки України - Леся Українка

Леся Українка — без перебільшення одна із найвизначніших постатей в історії української літератури. Її ставлять в один ряд із геніальними Тарасом Шевченком та Іваном Франком. Довкола життя видатної письменниці завжди було багато міфів. Та й не безпідставно — цьому сприяли складні стосунки з матір’ю, життєві перипетії, трагічне кохання і хвороби, які супроводжували тендітну Лесю Українку чи не все життя.

Єдиним чоловіком у всій Україні одного разу назвав Лесю Українку Іван Франко, відзначивши, що їй немає рівних серед вітчизняних поетів-сучасників. Класик не перебільшував. Леся Українка, якій доля відвела лише 42 роки життя, збагатила українську поезію, абсолютною досконалістю форми, різноманітністю загальнолюдських тем та безліччю віршованих жанрів.

Якою ж була вона — наша геніальна Леся?

Її справжнє ім’я — Лариса Петрівна Косач-Квітка.

Народилася Лариса Косач в інтелігентній дворянській родині в 1871 році в невеличкому містечку Звягель (нині Новоград-Волинський). Батько її – Петро Косач – був службовцем, мати – Ольга Драгоманова-Косач – письменницею, яка публікувалася під псевдонімом Олена Пчілка.

Леся навчилася читати в 4 роки, проте системної освіти вона не здобула, тому що не відвідувала гімназії. Час від часу брала приватні домашні уроки, уроки фортепіано, вже у зрілому віці навчалася в художній школі Мурашка в Києві. Та по суті її єдиним і досить суворим домашнім учителем була мати. Вона розробила власну програму навчання, що відрізнялася широтою й ґрунтовністю.

Попри брак строгої освітньої системи, Леся Українка була освіченою людиною. На доказ цього варто зазначити таку промовисту деталь: вона знала 11 мов. Про рівень її освіти може свідчити ще й такий факт: у 19-літньому віці Леся самотужки написала для своїх сестер підручник «Стародавня історія східних народів», який згодом надрукували в Катеринославі.

Свій перший вірш – «Надія» – Леся написала дев’ятирічною дівчинкою. А вже у тринадцять років Ларису Косач почали друкувати.

На початку 1893-го у Львові виходить перша збірка поезій поетеси – «На крилах пісень».

Потім були інші віршові твори, публікації статей у періодичних виданнях. Леся Українка дуже багато перекладає українською мовою. Серед таких творів – староєгипетська лірика, давньоіндійська «Рігведа», поеми Гомера, поезії Г. Гейне.

Леся Українка вела величезну роботу, збираючи фольклор. Величезною заслугою письменниці як організатора, фольклориста і спонсора є запис 1908 року на фонограф західноукраїнським музичним етнографом Філаретом Колессою кобзарських дум і народних пісень.

За Лесею Українкою міцно закріпився образ «великої хворої». Леся Українка понад тридцять рокiв вiддала творчостi. На цi ж роки припадає безупинне змагання з туберкульозом.

Героїзм, з яким поетеса переборювала свої муки, непримиренність компромісів робили Лесю Українку наймужнішою серед численних тогочасних поетів. Її поетичне слово служило визвольним ідеям народу і залишилося взірцем для поетичних поколінь.

Звіт про результати проведення зовнішньої оцінки якості соціальної послуги «догляд вдома» по Чугуївській міській територіальній громаді

Переглянути документ ...