Леся Українка — без перебільшення одна із найвизначніших постатей в історії української літератури. Її ставлять в один ряд із геніальними Тарасом Шевченком та Іваном Франком. Довкола життя видатної письменниці завжди було багато міфів. Та й не безпідставно — цьому сприяли складні стосунки з матір’ю, життєві перипетії, трагічне кохання і хвороби, які супроводжували тендітну Лесю Українку чи не все життя.
Єдиним чоловіком у всій Україні одного разу назвав Лесю Українку Іван Франко, відзначивши, що їй немає рівних серед вітчизняних поетів-сучасників. Класик не перебільшував. Леся Українка, якій доля відвела лише 42 роки життя, збагатила українську поезію, абсолютною досконалістю форми, різноманітністю загальнолюдських тем та безліччю віршованих жанрів.
Якою ж була вона — наша геніальна Леся?
Її справжнє ім’я — Лариса Петрівна Косач-Квітка.
Народилася Лариса Косач в інтелігентній дворянській родині в 1871 році в невеличкому містечку Звягель (нині Новоград-Волинський). Батько її – Петро Косач – був службовцем, мати – Ольга Драгоманова-Косач – письменницею, яка публікувалася під псевдонімом Олена Пчілка.
Леся навчилася читати в 4 роки, проте системної освіти вона не здобула, тому що не відвідувала гімназії. Час від часу брала приватні домашні уроки, уроки фортепіано, вже у зрілому віці навчалася в художній школі Мурашка в Києві. Та по суті її єдиним і досить суворим домашнім учителем була мати. Вона розробила власну програму навчання, що відрізнялася широтою й ґрунтовністю.
Попри брак строгої освітньої системи, Леся Українка була освіченою людиною. На доказ цього варто зазначити таку промовисту деталь: вона знала 11 мов. Про рівень її освіти може свідчити ще й такий факт: у 19-літньому віці Леся самотужки написала для своїх сестер підручник «Стародавня історія східних народів», який згодом надрукували в Катеринославі.
Свій перший вірш – «Надія» – Леся написала дев’ятирічною дівчинкою. А вже у тринадцять років Ларису Косач почали друкувати.
На початку 1893-го у Львові виходить перша збірка поезій поетеси – «На крилах пісень».
Потім були інші віршові твори, публікації статей у періодичних виданнях. Леся Українка дуже багато перекладає українською мовою. Серед таких творів – староєгипетська лірика, давньоіндійська «Рігведа», поеми Гомера, поезії Г. Гейне.
Леся Українка вела величезну роботу, збираючи фольклор. Величезною заслугою письменниці як організатора, фольклориста і спонсора є запис 1908 року на фонограф західноукраїнським музичним етнографом Філаретом Колессою кобзарських дум і народних пісень.
За Лесею Українкою міцно закріпився образ «великої хворої». Леся Українка понад тридцять рокiв вiддала творчостi. На цi ж роки припадає безупинне змагання з туберкульозом.
Героїзм, з яким поетеса переборювала свої муки, непримиренність компромісів робили Лесю Українку наймужнішою серед численних тогочасних поетів. Її поетичне слово служило визвольним ідеям народу і залишилося взірцем для поетичних поколінь.
