Винятковий талант оперної співачки Соломії Крушельницької перетворив її життя на грандіозний і дуже вишуканий роман із музикою. Співати почала з юних років. Навчалася в Тернопільській школі товариства "Приятелі музики". Основи музичної підготовки отримала у Тернопільській класичній гімназії, в якій складала іспити екстерном. В одинадцятирічному віці відбувся й перший публічний виступ – в хорі українського товариства "Руська бесіда" в Тернополі.
Одразу ж після закінчення Львівської консерваторії дебютувала на сцені Львівського міського театру. Так почалась історія підкорення світу голосом неймовірної краси. Але, досягши світової слави, все одно регулярно верталась додому і майже щороку давала концерти у Львові, Станіславі, Тернополі, Бережанах, Коломиї, Стрию, Збаражі, Чернівцях. Багато спілкувалася з Іваном Франком, Михайлом Павликом, Миколою Лисенком, Ольгою Кобилянською, Андрієм Чайковським. Видатний композитор Микола Лисенко навіть присвятив їй три своїх романси.
У листопаді 1899 року Крушельницька виступала перед родиною російського царя Миколи ІІ. Завершила виступ виконанням українських народних пісень. На запитання імператора, якою мовою вона співала, з гідністю відповіла: "Це пісні мого народу, українського народу".
На початку XX століття Соломія Крушельницька продовжувала активно гастролювати світом і у кожній країні газетярі змагались у вишуканості компліментів, якими засипали її у своїх статтях. При цьому, близька подруга Крушельницької, аргентинська піаністка Негріта де П'яцціні згадувала, що видатна співачка "була настільки простою в особистому житті, наскільки великою на сцені".
У 1910 році Соломія вийшла заміж за адвоката, мера тосканського міста В'яреджо Чезаре Річчоні та переїхала до чоловіка.
Перша світова війна тимчасово перервала кар'єру співачки та стала її особистою трагедією – Італія воювала з Австро-Угорщиною, де перебували більшість її родичів. Після війни Крушельницька присвятила життя камерній концертній діяльності. Гастролювала Україною, країнами Західної Європи й Америки.
У серпні 1939 року, через рік після смерті чоловіка, Соломія залишила В'яреджо і поїхала до Львова – відвідати родичів. До Італії вона вже не повернулась. Радянські війська за пактом Молотова – Ріббентропа захопили Західну Україну. Нова влада націоналізувала львівський будинок Крушельницької, залишивши їй тільки квартиру на другому поверсі.
Крушельницька опинилась у підвішеному стані – її не випускали з СРСР, але й не давали радянського громадянства. Зрештою, громадянство вона таки отримала, по суті в обмін на те, що відписала на користь СРСР свою віллу у В'яреджо. Влаштувалася працювати на кафедру сольного співу Львівської державної консерваторії – радянські бюрократи довгий час не могли знайти її випускний диплом 1893 року, без якого всесвітньо відома співачка не мала права працювати у консерваторії.
Лише в останні місяці життя Соломії Крушельницькій присвоїли звання професора і Заслуженого діяча мистецтв УРСР.
