• Головна
  • Надавачі соцпослуг
  • Звіти про надані послуги
  • Установи соц. захисту
  • Конкурс
  • Звернення громадян
  • Е-послуги

Корисні посилання

  • Чугуївська міська рада
  • Міністерство соціальної політики України
  • Департамент соціального захисту населення Харківської ОДА
  • Управління освіти Чугуївської міської ради
Чугуїв Соціальний Чугуїв Соціальний Чугуїв Соціальний
  • Головна
  • Надавачі соцпослуг
  • Звіти про надані послуги
  • Установи соц. захисту
  • Конкурс
  • Звернення громадян
  • Е-послуги
Пошук:
Область пошуку:

Кількість результатів: 643.

Сторінка 17 із 33

Відеоролик - Працевлаштування за кордоном

Партнерство заради майбутнього

Висловлюємо щиру подяку ЮНІСЕФ і Федеральному міністерству економічного співробітництва та розвитку Німеччини (BMZ) через Німецький банк розвитку (KfW) за всебічну підтримку та фінансування проекту впровадження та реалізації послуги денного догляду для дітей з інвалідністю у КУ «Центр комплексної реабілітації для дітей з інвалідністю «ШАНС».

Завдяки допомозі наших партнерів ми маємо можливість забезпечувати дітям кваліфікований догляд, корекційно-розвиткові заняття та соціально-емоційну підтримку, створювати інклюзивне та розвивальне середовище, де кожен отримує комплексну підтримку відповідно до своїх індивідуальних потреб. Для батьків це означає можливість працювати, вирішувати важливі сімейні питання та бути впевненими, що їхня дитина перебуває у комфортному та турботливому просторі.

Фінансування дозволило розширити спектр заходів, посилити матеріально-технічну базу, підтримати роботу команди фахівців та підвищити її якість, оновити обладнання та створити умови для стабільної роботи послуги, що є надзвичайно важливим в умовах сьогодення.

Підтримка  сприяє тому, щоб сім’ї отримували необхідні соціальні послуги поруч із домом, а діти могли щоденно розвивати свої навички, спілкуватися та почуватися у безпеці.

Ми високо цінуємо внесок наших партнерів у підтримку дітей та їхніх сімей, а також у розвиток стійкої та доступної системи соціальних послуг у громаді, щиро вдячні за довіру та партнерство, яке допомагає нам продовжувати нашу місію — створювати кращі можливості для кожної дитини.

Відеоролик - Втягнення у жерабкування

Запрошуємо ветеранів та ветеранок взяти участь у опитуванні!

У рамках реалізації державної політики у сфері соціального захисту ветеранів проведиться опитування серед осіб, які мають статус учасника бойових дій.

Мета опитування: здійснення об’єктивного моніторингу потреб ветеранів та ветеранок та вдосконалення системи надання адаптаційних послуг. 
 

Хто може взяти участь?

  • Ветерани та ветеранки, які отримали статус учасника бойових дій;
  • Особи, які фактично здійснюють діяльність у складі ЗСУ чи інших сил без формального оформлення статусу (опікуни, волонтери, сім’ї загиблих тощо).
Як пройти опитування?

Пройти опитування дуже просто — достатньо перейти за посиланням: https://ee.urcs.org.ua/x/8mjEan1E

Опитування є анонімним, займає не більше 10–15 хвилин.

Ярослав, 19 років, студент технікуму.

Я мешкаю з батьками, мати хворіє, єдине джерело доходу в нашій родині - пенсія батька. Після закінчення навчання разом із товаришем Антоном почав шукати заробіток. Працевлаштуватися у рідному місті не вдалося, проте отримали пропозицію підзаробити на будівництві дитячого садочку в Москві. Нам пообіцяли проживання у міні-готелі, зарплату 1200 доларів на місяць. Я позичив гроші у знайомих, щоб купити квитки до Москви, дорогою з товаришем раділи такому шансу заробити та допомогти батькам.

На залізничному вокзалі нас зустріли, посадили до машини та відвезли у передмістя. Там у нас відібрали паспорти та почали бити. Коли ми були вже ледь живі, нам сказали, що ми повинні працювати абсолютно безкоштовно, доки не відпрацюємо витрачені на нас гроші. Ми жили у сараї, спілкуватися з іншими робітниками нам заборонили, робочий день тривав щонайменше 14 годин.

Одного разу мого товариша Антона штурхнув охоронець, він впав і порізав руку об лезо лопати. Лікарів обробити рану не було. Через декілька днів у Антона піднялася температура, рука почала гноїтися, з кожним днем він почувався все гірше. Вночі до нас в сарай прийшов головний охоронець, кинув на ліжко паспорти, гроші на квитки, і сказав, щоб за годину нас тут не було. Ми похапцем зібралися, дісталися до вокзалу, там купили квитки на потяг і повернулися додому...

http://stoptrafficking.org/uk

Уряд затвердив житлову допомогу для ВПО-ветеранів з окупованих територій: детальний розбір умов

З 24 листопада 2025 року розпочинається реалізація нової програми для окремих категорій внутрішньо переміщених осіб.

Хто має право на допомогу?

Згідно з Постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2025 року № 1176, отримувачами допомоги можуть бути внутрішньо переміщені особи, які:

  1. Перемістилися з тимчасово окупованих територій, включених до спеціального переліку.
  2. Перебувають на обліку в Єдиній інформаційній базі даних про ВПО.
  3. Належать до однієї з двох категорій:
    • Учасники бойових дій (згідно із Законом «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»).
    • Особи з інвалідністю внаслідок війни (згідно із Законом «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»).

Як подати заяву?

З 24 листопада 2025 року (дата набрання чинності Постановою) запрацює декілька зручних способів подачі заяви:

  • Через Портал «Дія» (або мобільний додаток «Дія»).
  • Через Центр надання адміністративних послуг (ЦНАП).
  • Через нотаріуса.

Важливо зазначити, що технічна можливість подачі заяви в електронній формі з'явиться протягом 4 місяців з моменту набрання чинності Постановою. Рішення про надання допомоги прийматиме спеціально створена комісія.

Що далі?

Ця програма – це цілеспрямована державна підтримка тих, хто захищав Україну та постраждав від агресії, і водночас втратив власне житло. Харківська ОВА рекомендує громадянам, які відповідають зазначеним критеріям, готувати необхідні документи та уважно стежити за офіційними оголошеннями щодо старту подачі заяв.

Чи існують ключі до безпечного світу? Кожен із нас їх може віднайти у власній кишені. Адже протидія насильству — наша #спільна _відповідальність.

Міжнародна акція «16 днів проти насильства» нагадує нам про важливість спільних зусиль для запобігання насильству та захисту прав людини. Акція стартує щороку 25 листопада і триває до 10 грудня.
Кожен із цих днів присвячений окремому виду насильства — від домашнього до економічного, від гендерного до цифрового. Головна мета — обізнаність. Бо коли люди знають, що таке насильство, як його розпізнати і де проходить межа порушення прав — вони здатні протидіяти. А там, де є протидія, насильству стає менше простору. Адже насильство використовує тишу як інструмент. Воно живиться мовчанням, байдужістю, страхом. Якщо про нього не говорити — воно не зникає, а розростається. Єдиний спосіб зупинити — говорити про нього.
Якщо ви стали свідком або помітили ознаки насильства — не мовчіть. Зверніться до фахівців. Ваша уважність може врятувати життя.
 
Якщо ваші права було порушено, телефонуйте з понеділка до п'ятниці на безоплатну лінію юридичної допомоги БФ «Право на захист»
з 8:00 до 21:00 за номерами:
(099) 507 50 90
(068) 507 50 90
(093) 507 50 90
 
Потрібна психологічна допомога?
Пишіть: Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.
Або дзвоніть на Всеукраїнську безкоштовну гарячу лінію психологічної допомоги ГО «Дівчата»: 0 (800) 600 044
 
 

Врятовані з неволі: Три історії жінок, що пережили сексуальне рабство

 

Мешканки Британії, Литви та Індії про життя "на межі"

У 2007 році Європейський парламент ініціював 18 жовтня як Європейський день боротьби із торгівлею людьми. Особливо вразливою групою для злочинів проти позбавлення волі являються жінки і діти.  WoМо приєднується до європейської ініціативи обговорення проблеми торгівлі людьми і пропонує ознайомитися з історіями трьох жінок із різних частин світу, що постраждали від сексуального рабства.

Лоретта (Литва)

Дитинство

Я народилася у містечку, що на кордоні Литви і Латвії. Соціальні працівники позбавили моїх алкозалежних батьків прав на батьківство, а мене з братами і сестрами відправили у дитячі будинки по всій країні. Дитинство у цьому місці було нестерпним: до нас зневажливо ставилися вихователі, а постійні утечі стали буденністю. Я знаходилася у депресивному стані, а в 13 років почала курити опіум. У дитячому будинку мене відвідував лише хрещений батько. Усі діти мені заздрили, але ніхто не знав, що цей чоловік зґвалтував мене у 13-річному віці.

Як моя сестра стала «начальницею»

Після випуску із дитячого будинку, коли мені було 15 років, адміністрація відправила мене до того самого хрещеного батька. Моя сестра Дана прийшла до мене додому, як виявилось пізніше, аби оцінити мене і з’ясувати, чи можу я бути повією. Я нічого тоді не знала про це і не розуміла про що вона говорить.

Одного дня Дана відвезла мене і моїх подруг на зустріч до семи незнайомих чоловіків із Греції. Вона почала стверджувати, що ми були винні якісь гроші. Дана дуже злилась, коли я сказала, що не розумію про що йдеться. Врешті, сестра сказала, що відтепер ми у власності сутенера. Моїй  люті і розпачу не було меж. Нам погрожували жорстокою розправою і зґвалтуванням у разі непокори. Відтоді я втратила сестру, натомість отримала «начальницю».

З 15 до 19 років я працювала проституткою. Я жила разом із «начальницею» та іншими секс-робітницями. Клієнти чекали нас у барах або клубах, деколи вони приїжджали до нас. Ми працювали з 16-ї і до самого ранку; за зміну ми надавали послуги приблизно для чотирьох чоловіків. Більшість із них були іноземці, котрі не знали моєї мови і абсолютно не переймались моїм віком. У мене не було жодного уявлення, як себе захистити. Я знала, якщо я втечу – мене знайдуть і вб’ють. Саме у ті часи я почала вживати наркотики.

Коли мені було 17 років, мене продали працювати в Італію. Мені дійсно пощастило, коли я зустріла литовськомовного клієнта. Я благала його про допомогу, і його друг таки допоміг мені отримати нові документи і претендувати на допомогу правозахисних організацій. Соціальні працівники і психологи протягом року допомагали мені повернутися до життя. Я зрозуміла, що, маючи тільки 9 класів освіти, мені нічого не світить, тож я почала робити та продавати наркотики. Тоді я зустріла чоловіка, який став батьком для моєї першої дитини. Після того, як я завагітніла, я перестала робити наркотики, я хотіла піклуватись про дитину і кочувала з місця на місце. Я народила ще трьох дітей — усіх від різних чоловіків. Я дійсно люблю своїх дітей і живу заради них, проте їхніх батьків я не кохала. Я зрозуміла, що не можу будувати відносини з чоловіками, можливо, через свій минулий досвід. Коли люди питають мене, що я думаю про

проституцію, я кажу, що симпатизую жінкам, яким доводиться цим займатись, щоб забезпечити своїх дітей, бо в них нема вибору. Я знаю, що інколи сутенери контролюють усе, у тому числі зустрічі матерів з дітьми. Я вважаю, що усіх сутенерів потрібно повбивати, щоб їх не залишилось на цій планеті, може, це нарешті вирішить проблему торгівлі людьми.

Ребекка (Британія)

Дитинство

Коли мені було 6 років, мене зґвалтував родич. Моя матір мені не вірила і непокоїлась лише, аби я не завагітніла. У нашому місті був клуб, куди дівчат, яким було менше 16 років, пускали безкоштовно. Одного разу моя подруга, яка як і я ненавиділа весь світ, привела мене туди. Нам сказали сидіти у барі, пити коктейлі і не говорити одна до одної. У перший же вечір мене напоїли та зґвалтували люди з банди, погрожуючи зброєю. У коридорі стояла черга з чоловіків, один закінчував — заходив наступний. Тепер, озираючись назад, я розумію, що то був мій «екзамен» на профпридатність.

Не знаю, як я тоді вижила

У тому клубі я «пропрацювала» три роки. Я часто чула, що відбувається у сусідніх кімнатах, і можу сказати, що те, що робили зі мною, було не так вже і погано. У мене болить серце, коли я згадую, що деякі жінки знкили назавжди. Я відчуваю свою провину у цьому.

Більшість чоловіків, що здійснювали насилля наді мною були білими і розмовляли англійською. Хоча були і іноземці. Деякі з них любили розповідати мені про права людини, але разом із цим робили жахливі речі зі мною. Дійшло до того, що одного разу я збиралась вбити або одного з них, або себе. Деякі чоловіки, дізнавшись про мій вік, читали у ліжку мені «Лоліту» Набокова. Одного разу я не витримала та викинула книжку у вогонь.

Часто чоловіки купували мене у якості ескорту. Це були дуже багаті люди, зараз дехто з них навіть при владі. І коли люди відокремлюють секс-робітниць від груп людей, права яких утискають, мене це обурює. Я ненавиджу саму думку про те, що люди виправдовують те, що хтось може купити людину заради оргазму! Я ненавиджу те, що мені нав’язували почуття вдячності за те, що зі мною робили. Таке враження, що мене просто труїли.

Я почала вести блог у 2006 р. і часто бачу коментарі на кшталт: «проституція – особистий вибір, а освіченій жінці із середнього класу вона не загрожує». Останнім часом я отримую багато відгуків на свій блог, що дозволяє мені підтримувати постраждалих у торгівлі людей.

Айеша (Індія)

Дитинство

Я народилася у маленькому селі у Бангладеші у бідній родині. Мої брати і сестри ходили до школи, а я була відома у селі своїм голосом. Коли мені було 13 років, я зустріла удвічі старшого чоловіка, він розповідав мені історії, а я співала йому. Я була зачарована цим чоловіком. Він обіцяв одружитися зі мною і зробити з мене відому співачку – я погодилась. У сільскій Індії дівчатам доводиться виходити заміж раніше, адже чим старша була донька, тим більше батькам доводилось платити у якості приданого.

Коли ми переїхали до Калькути, чоловік сказав, що хоче мене зберегти від зайвого нагляду моєї родини – я знову повірила. Того вечора я побачила на темній вулиці дівчат у коротких спідницях та з яскравим макіяжем. Мій чоловік кудись пішов із однією із них. Коли я запитала у тітки свого чоловіка, що відбулося, вона сказала, що він продав мене у секс-індустрію, аби погасити мій борг.

Мене ґвалтували 12 разів за ніч

Мене били, мене ґвалтували, але ніщо не завдавало такого болю, як те, що мене зрадив чоловік, якого я кохала. «Тітка» виявилась керуючою у борделі, його власник зґвалтував мене, як робив з усіма новенькими. Він наказав «тітці» шмагати мене щодня шкіряним паском, щоб зламати мене, за ніч мене неодноразово ґвалтували перед тим, як нарешті почати отримувати за мене гроші.

Пізніше я дізналась, що моя історія не унікальна. У борделях я зустріла багатьох дівчат з різних частин Індії, котрих продали за борги. Власники публічного дому забороняли нам спілкуватися.

Я багато разів намагалася втекти з цього місця, але кожного разу мене ловили і через усю вулицю ганебно тягнули за волосся. Мені ніхто не допоміг, люди стояли і дивилися, наче німі глядачі. Коли люди мені кажуть, що жінки самі обирають таке життя для себе, мені залишається тільки реготати. Знали б вони, скільки разів я намагалась втекти і скільки разів мене повертали і били майже до смерті. Для чоловіків, які нас купували, ми були просто шамтками м’яса. Для усіх інших ми просто не існували.

Я народила трьох дітей: двох дочок та сина. Через фінансові негаразди доньки не могли ходити до школи, а у сина виявився аутизм, тож він потребував моєї постійної уваги. У борделі мені запропонували продавати своїх доньок і почати на них заробляти, але усі жінки у борделі намагались тримати своїх дітей якнайдалі від усього цього і не давали сутенерам чіпати їх.

Одного разу я почула про організацію Apnе Aap, що допомагає жінкам покинути проституцію. Уперше я відчула, що надія є. Знадобився час, проте рік тому мені це вдалось. Apnе Aap також допомогла моїй доньці знайти роботу, і зараз вона забезпечує усіх нас. Через те, що в мене немає освіти, я не можу знайти гідну роботу, проте я знаю, що мої діти вже не підуть моєю стежкою. І через це моя душа знову співає.

Джерело: equalitynow.org

 

Держава компенсуватиме ветеранам й ветеранкам з інвалідністю витрати на переобладнання автівок

Кабінет Міністрів України ухвалив постанову, яка запроваджує механізм грошової компенсації для ветеранів й ветеранoк з інвалідністю за переобладнання власних автомобілів під свої потреби.

Максимальний розмір виплати — до 70 тисяч гривень. Це не просто фінансова допомога, а черговий крок до справжньої безбар’єрності та мобільності у цивільному житті Захисників та Захисниць, які втратили своє здоров'я на війні.

Коли і як отримати — читайте тут

Роман, 44 роки, сантехнік

Я працював сантехніком в ЖЕКу. В газеті прочитав оголошення про набір людей на роботу в Португалію. Подумав, що це мій шанс покращити життя своєї родини.  Заплатив за працевлаштування 200 доларів.

В Лісабоні нас поселили у складських приміщеннях. Працювали на зборці меблів в лакофарбовому цеху майже весь час без респіраторів. Грошей не платили. Коли один з робітників відмовився працювати, прибігли охоронці, почалась бійка. Мені вибили два зуби, в лице прискали сльозогінним газом, били палицями по спині. Під вечір прийшов власник заводу та сказав, що нікуди не відпустить, доки ми не відпрацюємо борги за проживання, харчування, та заплачені за нас гроші. Ми намагалися втекти, але нас піймали, знову жорстоко побили та почали водити на роботу під охороною.

Відпустили лише за дев’ять місяців, посадили в автобус, і нічого не заплатили...

http://stoptrafficking.org/uk

Як жителям деокупованих територій отримати статус особи з інвалідністю внаслідок війни

Мешканці деокупованих територій, які зазнали поранень або ушкоджень здоров’я від вибухонебезпечних предметів під час окупації, можуть встановити статус особи з інвалідністю внаслідок війни. Як це зробити — роз’яснюють юристи системи надання безоплатної правничої допомоги.

Якщо поранення сталося під час окупації

Для цього не потрібно окремо встановлювати причинний зв’язок інвалідності з бойовими діями під час окупації.

Це  можна зробити тільки після деокупації території.

Як встановити ушкодження здоров’я

  1. Зверніться до судово-медичного експерта, щоб підтвердити ушкодження від вибухонебезпечного предмета.
  2. Подайте заяву до міжвідомчої комісії при Міністерстві у справах ветеранів (Мінветеранів) про встановлення факту ушкодження здоров'я внаслідок бойових дій.

Як подати заяву до міжвідомчої комісії

У паперовій формі —  поштою або ЦНАП.

В електронній формі — на офіційну електронну адресу Мінветеранів Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її..

Які документи потрібні

  • документ, що посвідчує особу
  • картка платника податків
  • висновок судово-медичної експертизи
  • витяг про несудимість
  • витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи або довідки МСЕК або висновок ЛКК закладу охорони здоров’я про встановлення особі віком до 18 років категорії «дитина з інвалідністю»
  • витяг з ЄРДР про відкриття кримінального провадження
  • інші документи, що підтверджують поранення (за наявності).

Строки розгляду

Впродовж 1 місяця.

Якщо надійшла  уточнена інформація —  строк продовжується на 15 днів.

Рішення мають надіслати впродовж 3 робочих днів після ухвалення.

Що робити після отримання рішення

  1. Зверніться до лікаря з рішенням міжвідомчої комісії.
  2. Впродовж 5 днів експертна команда з оцінювання повсякденного функціонування особи встановлює причинний зв’язок інвалідності з ушкодженням здоров’я від вибухонебезпечних предметів та видає відповідний витяг.
  3. З цим витягом зверніться до відділу ветеранської політики РДА, щоб отримати:
  • посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни
  • нагрудний знак «Ветеран війни — особа з інвалідністю внаслідок війни».

Де отримати безоплатну юридичну підтримку

Кожна людина може отримати безоплатно консультацію юриста від системи надання безоплатної правничої допомоги. Юристи розкажуть, як оформити статус особи з інвалідністю внаслідок війни та як діяти, якщо у статусі відмовляють.

Деякі категорії людей також мають право на безоплатну допомогу зі зверненням до суду. Це ВПО, ветерани війни, члени сімей загиблих захисників та захисниць, діти, люди з низьким доходом (працездатні – з доходом до 6056 грн/міс.; пенсіонери (за віком, вислугою років) – 4722 грн/міс.; з інвалідністю – якщо пенсія чи соцдопомога до 6056 грн), та інші категорії наведені у статті 14 Закону України «Про безоплатну правничу допомогу». Юристи детально вивчать ваші обставини, за потреби складуть та подадуть до суду заяву і представлятимуть ваші інтереси у суді.

Як звернутися до системи надання БПД:

https://legalaid.gov.ua/kliyentam/yak-otrymaty-bpd/

Олександра, 39 років

Через необхідність заробляти гроші на утримання себе та мами, яка вже декілька років є лежачою та не здатна сам себе обслуговувати, часу на особисте життя в мене не було. Якось на очі мені попалась історія кохання чоловіка та жінки, які проживали в різних країнах, та познайомились через Інтернет. Я вирішила спробувати й сама. На сайті знайомств познайомилась із Алексом, він багато про що мене розпитував, спілкування ставало дедалі тіснішим. Через 3 місяці він запросив мене познайомитись із його батьками, я позичила гроші на білет в колеги, залишила маму з доглядальницею та поїхала.

Алекс зустрів мене в аеропорту Берліна, він був знервований, багато розпитував про те, кому я розповіла про свою поїздку. Я вирішила, що він турбується про мене. З тієї ж причини,коли в машині він попросив віддати йому документи та зворотній квиток, щоб їх у мене не вкрали, я зробила це не вагаючись. Я знала, що Алекс жив у місті, проте він сказав, що ми декілька днів поживемо в заміському будинку його друга, відпочинемо та спокійно поспілкуємось. Він відвів мене до моєї кімнати, сам поїхав до магазину,а я почала розпаковувати речі та заснула. Через кілька годин незнайомий чоловік розбудив мене і тримаючи мої документи в руках, на поганій російській заявив, що тепер я його власність і маю відпрацювати гроші, які він за мене заплатив, або мене посадять у в’язницю за проституцію. В мене відібрали телефон та не випускали з кімнати. Я обслуговувала по 4-6 клієнтів на день, вони були різного віку, багато хто з них був дуже п’яний.

Я знала, як буде на англійській ВІЛ/СНІД, тому вирішила почати казати це слово клієнтам, щоб вони боялись доторкнутись до мене. Це спрацювало і один з клієнтів зчинив скандал. Мене відвели до підвалу, де я пробула до відльоту. В аеропорту, чоловік наказав мені мовчати, бо здасть у поліцію, як повію з України. Після повернення, мені довелось здавати аналізи та лікуватись. Зараз все, чого я бажаю - почати заробляти гроші для себе та мами, та скоріше забути про все, що сталось…

http://stoptrafficking.org/uk

Залучення ветеранів війни до гуманітарного розмінування в Харківській області

Державне підприємство «Укроборонсервіс» у рамках «Програми зміцнення стійкості та відновлення України» планує провести не технічне обстеження території Харківської області та інформування населення про ризики, пов’язані з мінами та вибухонебезпечними предметами. Особлива увага приділяється реінтеграції ветеранів війни в цивільне життя через їх залучення до гуманітарного розмінування.

Проєкт передбачає формування команди з ветеранів війни відповідно до статусу, який вони мають відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». До участі планується залучити понад 40 ветеранів, серед яких 30% – жінки, а також 30% ветеранів з інвалідністю 2 або 3 категорії. «Укроборонсервіс» забезпечить їх навчання, обладнання та екіпірування, а також укладе цивільно-правові угоди.

Усіх ветеранів і ветеранські організації закликаємо долучитися до цієї місії.

За додатковою інформацією можна звернутися до контактної особи від «Укроборонсервісу» Олександра Васильовича Іванченка електронною поштою Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її. або телефоном 050-718-30-35.

Марина, 29 років, офіціантка

Після розлучення чоловік ніяк не підтримував, а самій виховувати дитину та допомагати літнім батькам було важко. Знайома на роботі порадила поїхати до Чехії на заробітки офіціанткою у барі, де сама раніше працювала, та допомогла заплатити за проїзд.

Коли я приїхала до Чехії, мене відвезли до нічного клубу та сказали, що вже завтра маю почати працювати. Тоді ж сказали, що роботи офіціантки немає, і я мушу надавати секс-послуги. Я відмовилась. Тоді мене закрили у кімнаті і три дні не давали їсти. Мусила почати працювати. Працювала 18 годин на добу, обслуговувала в середньому по сім клієнтів, постійно під наглядом, дзвонити додому не дозволяли. І так щодня. Від стресу почала пити.

Коли я захворіла й не могла більше обслуговувати клієнтів, «хазяйка» купила мені квиток додому. Проте попередила, що мають касету с записом мого «робочого дня», тому, якщо я комусь поскаржусь, покажуть цю касету моїм родичам, моїй дитині...

http://stoptrafficking.org/uk

15 листопада 2025 року стартувала програма “Зимова підтримка”, що об'єднує понад 10 урядових програм допомоги українцям у зимовий період

Програма “Зимова підтримка” - це оперативне рішення Уряду для реагування на потребу у додатковій допомозі найбільш вразливим категоріям населення цієї зими. В її межах уже можна оформлювати допомогу в розмірі 1 000 грн через застосунок Дія або у відділенні Укрпошти. Прийом заяв триватиме до 24 грудня 2025 року. Виплата 1000 гривень доповнює наявні соціальні програми, а не замінює їх. Серед отримувачів допомоги - сім’ї з дітьми різних категорій, одинокі пенсіонери, внутрішньо переміщені особи та інші громадяни, які проживають в Україні.

1000 грн можна витратити на найбільш актуальні у передзимовий період товари та послуги - ліки, продукти харчування українських виробників, поштові та комунальні послуги, а також книги та благодійні внески. Після нарахування кошти можна буде витрачати до 30 червня 2026 року на найбільш необхідні товари для дітей і дорослих. Виплата у 1 000 грн доступна всім громадянам України - її можуть отримати і дорослі, і діти. Щоб отримати допомогу на дитину, заявку подає один із батьків або інший її законний представник. На кожну дитину потрібно подавати окрему заявку. Якщо допомогу отримує недієздатна людина, звернутися може її опікун. Для цього потрібно мати документи, що підтверджують його особу та призначення опікуном. Виплата не надається тим, хто перебуває за межами України або на тимчасово окупованій території. Українці можуть оформити заявку двома способами: онлайн через застосунок Дія або у  відділенні Укрпошти. Прийом заявок розпочинається 15 листопада 2025 року і триватиме до 24 грудня 2025 року.

Минулого року більшість українців подавали заявки через Дію, тому й цього року очікується, що онлайн - спосіб буде основним. Якщо потрібно, застосунок необхідно оновити до останньої версії. 

  • Відкрити розділ Сервіси → Зимова підтримка.
  • Заповнити дані та вибрати картку “Національний кешбек”.
  • Після підтвердження заявка автоматично перейде в обробку.

Якщо уже є картка “Національний кешбек”, Дія запропонує її вибрати. Якщо картки ще немає — необхідно оформити її в одному з банків-партнерів, після чого повернутись у застосунок і підв’язати картку для виплати. У Дії заявку на дитину можна подати лише, коли в застосунку відображається свідоцтво про її народження. Якщо документ відсутній, це може бути через різні причини: наприклад, зміна прізвища матері після отримання свідоцтва або помилка при введенні серії та номера.

Додати свідоцтво про народження дитини в Дії можна самостійно, для цього потрібно:

  • Прогорнути свої цифрові документи в застосунку.
  • На останній картці натиснути “Додати документ”.
  • Вибрати “Свідоцтво про народження дитини”.
  • Ввести серію та номер свідоцтва.


Якщо свідоцтво не підтягнулося, хоча всі дані перевірені, спершу необхідно звернутись до відділу ДРАЦС. Коли проблема не вирішується - подати заявку письмово у відділенні Укрпошти.

Якщо людина отримує пенсію або державну соціальну допомогу через Укрпошту, оформлювати заявку не потрібно — виплату 1 000 грн їй нарахують автоматично на той спеціальний рахунок, на який надходить пенсія чи допомога.

Якщо пенсія надходить на рахунок у банку, і людина не користується Дією, вона може із 18 листопада звернутися до відділення Укрпошти та подати заявку письмово. Так само зробити це можуть ті, у кого немає РНОКПП або хто є законним представником дитини чи іншої людини. Ті, кому складно пересуватися, можуть зателефонувати на гарячу лінію Укрпошти 0 800 300 545, і поштар відвідає їх, щоб допомогти подати заявку. Мешканці прифронтових територій, які не мають поруч відділення, можуть подати заявку письмово через мобільне відділення.

Допомогу можна витрачати на товари українського виробництва: продукти харчування, окрім підакцизних, а також ліки та книги. Можна оплачувати поштові й комунальні послуги та робити благодійні внески. Використати кошти, які надійшли на картку “Національний кешбек” через Дію, потрібно до 30 червня 2026 року.

Якщо людина отримує пенсію чи соціальні виплати в Укрпошті та отримала кошти автоматично - витратити їх можна до 25 грудня 2025 року. Якщо ж оформили заяву на отримання допомоги через Укрпошту - кошти необхідно витратити до 25 січня 2026 року.

Іван, 26 років, втратив роботу через скорочення штату.

У мене були кредитні борги, і якось представник колекторської фірми розповів про набір бригади будівельників. Обіцяли зарплату 1500 доларів на місяць, то ж я схопився за цю пропозицію. Разом із іншими 11-ма чоловіками, кожен з яких мав кредитні борги, я поїхав на заробітки до Москви.

Паспорти забрали одразу по приїзді, начебто для реєстрації. Нас попередили, що працювати мусимо по 16-18 годин на добу, а зарплату отримаємо після виконання робіт. На вулицю виходити заборонили. За три місяці нас перевезли на інший об’єкт, що знаходився у лісі. Коли ми почали вимагати зарплату, управляючий повідомив, що нас він «купив», всі ми - «нелегали», і, в разі непокори, на нас чекає суворе покарання.  Вночі ми з напарниками спробували втекти без паспортів, але нас впіймали та жорстоко побили. Допомогу просити було неможливо, в лісі не було мобільного зв'язку.

Через сім місяців такої роботи, ми вже були повністю виснажені. Нас під вартою привезли на вокзал в Москву, віддали паспорти і дали по 100 доларів на дорогу. Я повернувся додому із захворюванням шлунку, ушкодженням спини та суглобів.

http://stoptrafficking.org/uk

25 листопада, в день старту щорічної всесвітньої акції «16 днів активізму проти гендерно зумовленого насильства» розпочалась нова хвиля національної інформаційної кампанії «Розірви коло»

Кампанія втілюється UNFPA, Фондом ООН у галузі народонаселення в Україні, за фінансової підтримки уряду Канади та за сприяння Офісу Віцепрем’єр-міністра з питань європейської та євроатлантичної інтеграції України і Національної поліції України.

Цього року кампанія говорить про людяність та емпатію – про тих, хто вже є або може стати підтримкою, коли важко. Про тих, хто не відвертається, а залишається поруч. І про тих, кому в найкритичніші моменти треба почути прості, але важливі слова: «Я тут, для тебе».

Мета – нагадати, що допомога може існувати у різних формах та проявах: від державних сервісів та служб до неформальних кіл підтримки. Але у кожному з них першочергово йдеться про чуйних та небайдужих людей. І їх набагато більше, ніж здається. 

БІЛЬШЕ – ЗА ПОСИЛАННЯМ «Я тут, для тебе»: нова хвиля національної кампанії про підтримку у випадку домашнього насильства

Сучасне рабство: Як одна жінка врятувала з неволі іншу

 

Історія угорки Едіт та режисерки документального фільму "Жінка у полоні" Бернадетт Туза-Ріттер

 

Жінці на цьому фото тільки 53 роки, проте, погодьтесь, виглядає вона набагато старшою. Її звати Едіт. Вона — угорка. Також вона — героіня документальної стрічки «Жінка у полоні» режисерки Бернадетт Туза-Ріттер, яку та презентувала на кінофестивалі Docudays. А ще Едіт — колишня безправна рабиня. Ні, вам не ввижається. Справді, в європейських країнах, на кшталт Угорщини, трапляються випадки домашнього рабства. І це не якісь поодинокі випадки. Про це ми поговорили з Бернадетт після перегляду її фільму, зйомки якого дали змогу одній жінці повернути своє життя, ідентичність та свободу.

11 років — саме стільки провела Маріш в рабстві у звичайній угорській сім’ї середнього класу. Хто така Маріш? Це та ж сама Едіт, просто її позбавили документів, будь-якої власності і навіть імені.

«Я ніколи не розповідаю про те, як зустрілась з родиною, у якій жила Едіт. Але повірте, нічого особливого в історії нашого знайомства не було. Я знала, що у цій родині є слуги, проте не усвідомлювала, у яких умовах вони працюють. Насправді, передусім я звернула увагу на Едіт, мене вразило, що їй було 50, а виглядала вона на 70 років. Її обличчя закарбувалось у моїй пам`яті, тож коли мені потрібно було знімати один проект через певний час (абсолютно відмінний від того, що вийшло), я зв`язалась із родиною і попросила познімати кілька днів. Коли через деякий час Едіт зізналась, що їй узагалі ніколи нічого не платять, я зрозуміла, що з нею відбувається щось дивне та страшне», — розповідає Бернадетт.

З перших секунд фільму глядачам стає зрозумілим, що Едіт доводиться тяжко працювати на жінку, обличчя якої режисерка не показує, — тільки руки з вульгарно пофарбованими нігтями. Крім того, що Едіт виконує усю хатню роботу, годує домашню птицю, вона мусить працювати на місцевій фабриці, віддаючи увесь заробіток Еті — так звати хазяйку.

Протягом усієї стрічки Едіт, напевно, випалює приблизно 20 цигарок — це все, що дозволяє їй хазяйка. Цигарки та кава. Ніяких грошей. Ніякої нормальної їжі (тільки недоїдки). Ніяких магазинів та особистих речей. Ніяких документів. Увесь скарб Едіт – це декілька старих фотографій, які вона старанно ховає. «Там, де я, ніколи немає щастя», – приречено говорить вона у фільмі.

Її покірність та приреченість шокує навіть більше, ніж жахливі умови життя. Режисерка коментує: «Можна розмірковувати: «От я би не терпів/ла так довго, вчинив/ла інакше», але я, наприклад, ніколи не була у такій ситуації, мені ніколи не вибивали зуби і не казали, що я — «ніщо», я ніколи не жила у самотності без друзів, не знаючи, де заховали мої документи».

Історію Едіт ми дізнаємось поступово. Виявляється, у неї шестеро дітей, вона мала працювати дуже тяжко, щоб утримувати їх (на чоловіка вона ніколи не покладалась, тому що він швидко покинув роботу, і заробляти гроші мала вона сама). Спершу вона доглядала дітей в одній родині і мала приходити раз на тиждень, потім двічі на тиждень, а потім і щодня. У той же час їй почали поступово зменшувати зарплату. І коли вона вирішила, що з неї досить, її силоміць забрали назад, побили, вибили усі зуби і залякали тим, що якщо вона звернеться до поліції, то завдадуть шкоди її дітям. Після цієї історії дітей Едіт забрали до дитячого будинку, і вона не контактувала з ними, тому що не хотіла, щоб вони знали, в яких умовах вона живе.

Режисерка розповіла, що саме у лікарні, одужуючи від побиттів, героіня її стрічки і зустріла Ету, свою майбутню хазяйку, яка пообіцяла допомогти: «Ця допомога обернулась фактично ув`язненням. Ета змінили ім`я Едіт на «Маріш», тому що вона хотіла сховати її. А, по-друге, це була така психологічна маніпуляція — вона назвала свою прислугу так, як сама захотіла, і фактично нав`язала їй нове ім`я та ідентичність».

Дивно спостерігати, як доросла жінка боїться іншу жінку і терпить знущання. Чому вона не намагалась втекти за ці 11 років? Чому не звернулась про допомогу? Чому так довго мовчала? Але Бернадетт пояснює, що Едіт опинилась у ситуації, що подібна до тих випадків, які переживають залякані жертви домашнього насильства: «Дуже багато разів Едіт хотіла втекти, але через фізичне насильство (хазяйка неодноразово підіймала на неї руку) та психологічні маніпуляції вона не знала, що робити і кому можна довіритись. Їй не платили за хатню роботу та відіслали працювати на фабрику. Гроші, що вона отримувала там, їй доводилось віддавати хазяйці, адже водночас її змусили взяти на своє ім`я позику і виплачувати її».

Ось так просто вільна людина втратила свою свободу і стала залежною.

Стрічку Бернадетт Туза-Ріттер можна охарактеризувати як документальний трилер, тому що Едіт поступово відкривається режисерці та зізнається у намірах втекти і вирватися з полону: «Під час зйомок я ні до чого не примушувала Едіт. Єдине, що я їй запропонувала, — скористуватись моїм телефоном та знайти щось в інтернеті, коли їй буде потрібно. Думаю, що на втечу її надихнуло те, що я запропонувала їй свою дружбу та терпіння. Моя увага допомогла їй зрозуміти, що вона не самотня». У фільмі Едіт зізнається, що вона погодилась на зйомки, бо сподівалась, що таким чином люди дізнаються про те, у яких умовах вона живе. Але чому на зйомки погодилась її хазяйка? «Наші відносини з Етою були складними, — пояснює Бернадетт. — Вона дуже пишалась, що в неї вдома працювали слуги (окрім Едіт, на неї прцювала ще одна жінка та молодий хлопець). Вона дуже хотіла грошей за зйомку від мене, і водночас вона вважала себе дуже гарною акторкою, тому мені вдалось зняти цей фільм. Але, звісно, були моменти, коли я відчувала страх, особливо після втечі. Я була першою людиною, кому вона одразу ж зателефонувала. І, звісно, коли у медіа почали з`являтись новини про прем`єру стрічки, вона про це дізналась і дуже розлютилась».

Так, дійсно, втеча відбулась. Після того як Едіт отримала свою зарплату на фабриці, вона втекла разом із режисеркою. Усе, що жінка взяла с собою, — це 150 євро, фотографії, дезодорант та хазяйчин парфум (та забороняла Едіт користуватись навіть парфумами). На подив, Бернадетт розповіла, що отримати допомогу в такій ситуації було зовсім непросто: «Протягом двох місяців ми повинні були переховуватись, щоб Едіт не знайшли і не намагались спробувати повернути силоміць. Навіть коли я шукала допомогу, я зрозуміла, що організації, які мають підтримувати людей у таких ситуаціях, не працюють належним чином. Можливо, одна з причин — це те, що подібну проблему не хочуть визнавати та обговорювати. Не знаю, чи виносять це питання на широкий загал у вас в Україні, але в Угорщині — ні, тому я сподівалась привернути увагу до теми рабства своїм фільмом. Ми також хотіли, щоб з`явився номер, куди б могли подзвонити люди, що опинились у такій ситуації, або люди, які спостерігають за чиєюсь подібною історією, і максимально розповсюдити інформацію про гарячу лінію чи сайт організації, що може допомогти. Два місяці тому ми робили покази для преси в Угорщині, куди запросили представників урядових структур, а також організацій, що вирішують ці проблеми. Після цього показу ніхто з цих організацій так і не вийшов зі мною на контакт. Це не моя професія — змінювати законодавство, але я роблю те, що можу, щоб змінити долю людей, що опинились у подібних ситуаціях».

Звісно, мені цікаво було дізнатись, як склалась подальша доля Едіт, і Бернадетт поділилась, що і досі підтримує жінку: «Після втечі Едіт побачилась з усіма своїми дітьми, вони святкують разом дні народження. Ми і надалі намагаємось їй допомогти, зокрема позбутись боргів (завдяки зборам коштів через краудфандинг), адже вона й досі має виплачувати позики своєї колишньої хазяйки. Також ми допомагаємо їй із відновленням документів та створенням умов для подальшого життя».

І хоча історія Едіт — це історія з хепі-ендом, шокує те, що такий вид рабства й досі існує у розвинутих країнах. А найбільше приголомшує буденність цього явища. Адже Едіт щодня їздила на роботу, ходила вулицями, що й інші люди, проте не наважувалась зізнатись про те, як вона живе, а оточення залишалось «сліпим» до умов її існування. Але, як влучно вона зазначає у фільмі, «кожна людина заслуговує на допомогу та повагу, навіть якщо в неї нічого не залишилось».

 

Галина, 32 роки, за освітою вчитель.

Я закінчила педагогічний університет, проте працевлаштувалася кравчинею. Коли народила сина, стосунки з чоловіком погіршилися, грошей в родині зовсім не було. Побачила на дошці оголошень, що набирають фахівців по швейній спеціальності на роботу у сусідній обласний центр. Обіцяли 500 доларів на місяць, безкоштовне проживання та харчування. Я залишила сина з чоловіком та свекрухою і поїхала на заробітки.

Коли приїхала, мене зустріли на вокзалі та поселили в підвальній кімнаті, без вікон, з вологими стінами, холодною підлогою та дерев’яним піддоном замість ліжка. Працювала по 16-18 годин на добу без вихідних. Мусила шити та упаковувати постільну білизну та спецодяг. Через погане освітлення в мене погіршився зір, а від пилу почався кашель. Через місяць попросила відпустити мене додому, проте хазяїн почав погрожувати, сказав, що сам вирішить, коли мене відпускати. Мою сусідку по кімнаті побили, а потім вона зникла. Я зрозуміла, що під загрозою і моє життя.

Через чотири місяці я була вже зовсім виснажена та не могла більше працювати. Мене відвезли на вокзал, повернули телефон та сказали, що, якщо звернуся до міліції, постраждає мій син. Грошей зовсім не заплатили...

http://stoptrafficking.org/uk

25 листопада стартує Всеукраїнська акція "16 днів проти насильства"

Щорічно у світі з 25 листопада до 10 грудня включно проводиться Всеукраїнська акція «16 днів проти насильства».

Мета акції - привернення уваги суспільства до проблем подолання насильства у сім’ї, жорстокого поводження з дітьми, протидії торгівлі людьми та захисту прав жінок.

Дати початку та завершення акції вибрані не випадково, оскільки вони створюють символічний ланцюжок, поєднуючи заходи проти насильства стосовно жінок та дії щодо захисту прав людини. Це означає: будь-які прояви насильства над людиною, незалежно від її статі, є порушенням прав людини. У знак підтримки, люди у всьому світі пов’язують помаранчевою стрічкою свій одяг. Це офіційний колір протидії насильству, що символізує світле та вільне майбутнє. Законодавством України передбачені заходи з протидії домашньому насильству, насильству за ознакою статі, захисту прав осіб, які постраждали від такого насильства. В Україні діє Закон «Про запобігання та протидію домашньому насильству», і з початку 2019 року домашнє насильство в нашій країні вважається кримінальним злочином.

Варто наголосити, що від початку повномасштабної збройної агресії росії проти України українці зіткнулися із безпрецедентним рівнем насильства, пов’язаного з війною.

Наголошуємо, якщо ви стали безпосереднім свідком насильства, негайно телефонуйте у поліцію за номером 102.

Від цього залежить життя та здоров’я постраждалої особи.

Отримати консультацію щодо ситуації насильства, подальших кроків, а також контакти пунктів отримання допомоги можна за телефонами «гарячих ліній»:

- безкоштовна національна гаряча лінія протидії домашньому насильству: 0 800 500 335 (зі стаціонарних телефонів), 116 123 (з мобільних телефонів);

- національна дитяча гаряча лінія: 0 800 500 225 (зі стаціонарних телефонів); 116-111 (з мобільних телефонів).

УВАГА! У Чугуївській міській територіальній громаді працює Спеціалізована служба первинного соціально-психологічного консультування осіб, які постраждали від домашнього насильства або насильства за ознакою статі.

Якщо у Вас або у ваших рідних та знайомих виникли проблеми, пов’язані з домашнім насильством або насильством за ознакою статі, не зволікайте, звертайтеся за телефоном: 0505575709.

  • Початок
  • Попередня
  • 12
  • 13
  • 14
  • 15
  • 16
  • 17
  • 18
  • 19
  • 20
  • 21
  • Наступна
  • Кінець

Авторські права 2016 © Чугуїв Соціальний. Усі права захищені.

Сайт створено Харківським інститутом соціальних досліджень у співпраці з Управлінням соціального захисту населення Чугуєвської міської ради в рамках проекту «Посилення ролі місцевих громад у прийнятті рішень щодо надання соціальних послуг», що фінансується Європейською Комісією.