Кількість результатів: 643.
Сторінка 10 із 33
Безкоштовні курси підготовки водіїв категорії “В” для ветеранів з інвалідністю та членів їхніх сімей у межах безбар’єрної інклюзивної автошколи на базі Харківського автотранспортного фахового колледжу
Харківський автотранспортний фаховий коледж пропонує безкоштовні курси підготовки водіїв категорії «В» для ветеранів з інвалідністю та членів їхніх сімей у межах безбар’єрної інклюзивної автошколи. Навчання включає теоретичну та практичну підготовку на спеціально переобладнаних автомобілях
Як ветеранам і ветеранкам з інвалідністю навчатися водінню на спеціалізованих авто за кошти держави.
Керування автомобілем у наші дні є одним із ключових елементів самостійності та мобільності, зокрема для ветеранів та ветеранів з інвалідністю. Вони мають можливість безоплатно навчатися водінню на спеціально обладнаних автомобілях, а витрати на навчання покриває Міністерство у справах ветеранів України.
Хто має право
Люди з інвалідністю (незалежно від причини її отримання) з числа:
- ветеранів й ветеранок війни
- членів їхніх сімей
- членів сімей загиблих (померлих) Захисників і Захисниць України які мають медичні показання до керування транспортними засобами.
Алгоритм дій
Крок 1. Пройдіть медичний огляд та отримайте медичну довідку за формою 083/о — це обов’язковий документ, який підтверджує придатність людини для здоров’я керувати транспортними засобами. Вона необхідна для проходження навчання/перенавчання в автошколі.
Крок 2. Оберіть зручну для себе спеціалізовану автошколу.
Крок 3. Подайте заявку.
Зверніться до структурних підрозділів з питань ветеранської політики за місцем реєстрації, або фактичного проживання (при ОВА, районних адміністраціях або виконавчих органах міських, районних у містах рад), із заявою та необхідними документами. Заяву можна подати як у паперовій, так і в електронній формі.
До заяви необхідно надати:
- копія паспорта громадянина України;
- копія реєстраційного номера облікової картки платника податків (у разі пропуску в паспорті має бути відмітка про відмову від прийняття такого номера);
- копія посвідчення, що підтверджує наявність одного із статусів, або документа, що підтверджує належність до певної категорії осіб;
- копія свідоцтва про шлюб, для дітей – свідоцтва про народження (для членів сімей);
- медична довідка щодо придатності до керування транспортним засобом.
Підрозділ з питань ветеранської політики укладає тристоронній договір про надання послуг ветерану війни або члену його сім’ї та автошколи. Навчання повністю оплачує Мінветеранів.
Крок 4. Пройдіть теоретичне навчання в обраній автошколі (Якщо у вас є посвідчення водія відповідної категорії — пройдіть практичне перенавчання на спеціалізованому транспортному засобі).
Крок 5. Складіть теоретичний опит у сервісному центрі МВС. Крок 6. Пройдіть практичне навчання в автошколі на спеціалізованому транспортному засобі. Крок 7. Складіть практичний іспит у сервісному центрі МВС. Крок 8. Отримайте посвідчення водія в сервісному центрі МВС. З детальною інформацією про проект “Безбарʼєрні автошколи” та умовами навчання можна ознайомитися тут https://driveability.mvs.gov.ua/ov.ua/
Загальні правила етикету при спілкуванні з особами з інвалідністю
Під час розмови з особою з інвалідністю звертайтеся безпосередньо до нього, а не до супроводжуючого, які присутні при розмові.
Якщо ви знайомитеся з особою з інвалідністю, цілком природно потиснути йому руку: навіть тому, кому важко рухати рукою або хто користується протезом.
Коли ви зустрічаєтеся з людиною, яка бачить погано або не бачить зовсім, обов’язково називайте себе.
Якщо ви пропонуєте допомогу, чекайте, поки її приймуть, а потім запитайте, що та як робити.
Розмовляючи з людиною, яка має труднощі у спілкуванні, слухайте її уважно. Будьте терплячі, чекайте, коли людина сама закінчить фразу. Не поправляйте її, не закінчуйте думки замість неї. Ніколи не вдавайте, що ви розумієте, якщо насправді це не так. Повторіть, що саме ви зрозуміли, це допоможе людині зорієнтуватися, а вам - зрозуміти її.
Коли ви розмовляєте з людиною, котра користується інвалідним візком або милицями, розташуйтеся так, щоб ваші очі були на одному рівні, тоді вам буде легше розмовляти.
Щоб привернути увагу людини, яка погано чує, помахайте їй рукою або поплескайте по плечу. Дивіться їй прямо в очі і говоріть чітко. Пам’ятайте, що не всі люди, які погано чують, можуть читати по губах.
Правила поводження з людьми з вадами слуху
Існує кілька типів і ступенів глухоти. Відповідно, існує багато способів спілкування з людьми, які погано чують. Якщо ви не знаєте, якому віддати перевагу, запитайте у них. Деякі люди можуть чути. Але сприймають окремі звуки неправильно. У цьому випадку говоріть голосно і чітко. Деколи знадобиться лише знизити висоту голосу, тому що людина втратила здатність сприймати високі частоти.
Розмовляючи з людиною, в якої поганий слух, дивіться прямо на неї. Не ставайте так, щоб обличчя опинялося в тіні, не загороджуйте його руками. Ваш співрозмовник повинен мати можливість стежити за губами та виразом вашого обличчя.
Щоб привернути увагу людини, яка погано чує, назвіть її на ім’я. Якщо відповіді немає, можна злегка торкнутися людини або ж помахати рукою.
Говоріть виразно і рівно. Не потрібно надмірно підкреслювати щось. Кричати, особливо у вухо, теж не варто.
Якщо вас просять повторити щось, спробуйте перефразувати свою пропозицію. Використовуйте жести.
Переконайтеся, що вас зрозуміли. Не соромтеся запитати, чи зрозумів вас співрозмовник.
При труднощах в усному спілкуванні запитайте, чи не буде простіше листуватися.
Не всі люди, які погано чують, можуть читати по губах. Вам найкраще запитати про це при першій зустрічі. Якщо ваш співрозмовник володіє цією навичкою, потрібно дотримуватися кількох важливих правил:
а) пам’ятайте, що тільки три з десяти слів добре прочитуються;
б) потрібно дивитися в обличчя співрозмовнику, говорити виразно і повільно, використовувати прості фрази, уникати несуттєвих слів;
в)якщо ви хочете пояснити або підкреслити зміст сказаного, потрібно використовувати вираз обличчя, жести, рухи тіла.
Правила поводження з людьми з порушенням психіки
Психічні порушення - не те саме, що проблеми в розвитку. Люди з психічними проблемами переживають емоційні розлади, що ускладнюють їхнє життя. У них свій особливий і мінливий погляд на світ.
Поводьтеся з людьми, які мають психічні порушення, як з особистостями. Не можна робити передчасних висновків на підставі досвіду спілкування з іншими людьми, котрі мають таку ж форму інвалідності.
Не слід думати, що люди з психічним порушенням більше, ніж інші, схильні до насильства. Це міф. Якщо ви доброзичливі, вони будуть почуватися спокійно.
Неправда, що люди з психічним порушенням мають проблеми з розумінням, або рівень інтелекту в них нижчий, ніж у більшості людей.
Якщо людина, котра має психічні порушення, засмучена, запитайте її спокійно, що ви можете зробити, щоб допомогти їй.
Не розмовляйте різко з людиною, яка має психічні порушення, навіть якщо у вас є для цього підстави.
Правила поводження з людьми в яких є труднощі в мові
Не ігноруйте людей, яким важко говорити.
Не перебивайте і не виправляйте людину, в котрої є труднощі в мові.
Починайте говорити тільки тоді, коли переконаєтеся, що ваш співрозмовник закінчив свою думку.
Не намагайтеся прискорити розмову. Будьте готові до того, що розмова з людиною, яка має проблеми з мовою, займе у вас більше часу. Якщо ви поспішаєте, краще перепитайте і домовтеся про спілкування в інший час.
Дивіться в обличчя співрозмовнику, підтримуйте візуальний контакт. Віддайте цій бесіді всю вашу увагу.
Не думайте, що утруднення в мові - показник низького рівня інтелекту людини.
Намагайтеся ставити запитання, які вимагають коротких відповідей або кивка головою.
Не вдавайте, що зрозуміти, якщо чогось не дочули. Не соромтеся перепитати. Якщо вам знову не вдалося зрозуміти, попросіть вимовити слово у більш повільному темпі, можливо, по буквах.
При проблемах у спілкуванні запитайте, чи не хоче ваш співрозмовник використовувати інший спосіб – написати, надрукувати.
Правила поводження з людьми з поганим зором і з незрячими
Порушення зору має багато ступенів. Повністю незрячих людей усього близько 10%, інші мають залишковий зір, можуть розрізняти світло і тінь, іноді колір, обриси предметів. Все це треба з’ясувати і враховувати при спілкуванні.
Пропонуючи свою допомогу, спрямовуйте людину, не стискайте її руку, йдіть так, як ви зазвичай ходите. Не треба хапати сліпу людину і тягнути за собою.
Говоріть звичним для вас голосом.
Не забувайте називати себе. Якщо ви хочете потиснути руку, скажіть про це.
Коли ви пропонуєте незрячій людині сісти, не садіть її, а направте руку на спинку стільця або підлокітник. Не водіть рукою незрячого по поверхні предмета, а дайте йому можливість самому вільно до нього доторкнутися. Якщо вас попросити допомогти взяти якийсь предмет, не слід брати рукою сліпого цей предмет.
Не змушуйте вашого співрозмовника говорити в порожнечу: якщо ви переміщуєтеся, попередьте його про це.
Якщо ви помітили, що незряча людина збилася з маршруту, не керуйте її рухом на відстані, а підійдіть і допоможіть вибратися на потрібний шлях.
18 ЖОВТНЯ - ЄВОПЕЙСЬКИЙ ДЕНЬ БОРОТЬБИ З ТОРГІВЛЕЮ ЛЮДЬМИ
Європейський день боротьби з торгівлею людьми започаткований 18 жовтня 2007 року Європейським Парламентом як день консолідації діяльності з підвищення рівня обізнаності щодо феномену торгівлі людьми та небайдужості громадськості до цього явища.
Торгівля людьми є глобальним злочинним бізнесом, сучасною формою рабства, що грубо порушує права людини. Ця діяльність є найшвидше зростаючою кримінальною діяльністю у світі. За оцінками Міжнародного центру із запобігання злочинності ООН, щорічний грошовий обсяг за даний транснаціональний злочин становить 30 мільярдів доларів на рік, що робить його другим за величиною після торгівлі наркотиками.
Україна була серед перших країн у Європі, яка у 1998 році встановила кримінальну відповідальність за торгівлю людьми. У Кримінальному кодексі України покарання за торгівлю людьми передбачено статтею 149, яка визначає ці злочинні дії як вербування, переміщення, переховування, передачу або одержання людини, вчинені з метою експлуатації, з використанням обману, шантажу чи уразливого стану особи.
Існує чимало різноманітних видів експлуатації: усиновлення (удочеріння) у комерційних цілях, використання в порнобізнесі, використання у військових конфліктах, залучення до злочинної діяльності, трансплантація чи насильницьке донорство, примус до заняття проституцією, рабство і ситуації, подібні до рабства, примусова праця, залучення в боргову кабалу.
За оціночними даними Представництва МОМ в Україні за час незалежності 230 тис. українців постраждали торгівлі людьми. Українці потрапляють в тенета цього злочину не лише в Україні, але й у Росії, Польщі, інших країнах Європи, Туреччині, США, країнах Центральної Азії та Близького Сходу.
Держава вживає заходів з попередження торгівлі людьми та боротьби з нею, притягнення до відповідальності злочинців та надання допомоги постраждалим.
Та попри все, проблема торгівлі людьми не може бути розв’язана на рівні однієї країни: нові виклики та загрози вимагають консолідації - як зусиль інституцій на державному рівні та міжнародної спільноти, так і зусиль кожного з нас. Та для того щоб протидіяти цьому явищу необхідно чітко розуміти його основні елементи.
Метою торгівлі людьми є експлуатація. Які ж форми експлуатації існують?
Сексуальна експлуатація – це один з видів експлуатації праці людини, зокрема в галузі проституції (здійснення природних статевих актів, задоволення статевої пристрасті неприродним способом, вчинення будь-яких інших дій сексуального характеру з метою отримання доходів, а не на основі приязні чи особистої симпатії) чи в суміжних з нею сферах. Використання в порнобізнесі – це фактичне використання людини для створення предметів порнографічного характеру, незалежно від її ролі в даному процесі.
Що ж до України то в останні роки збільшується кількість випадків експлуатації з метою трудової експлуатації. У випадку експлуатації праці кінцевою метою торгівлі людьми є саме примусова праця. Про те, що праця є примусовою, може свідчити:
- використання людини, яка працює через погрозу застування насильства;
- невиплата винагороди за раніше виконану роботу;
- погроза видачі працівника-нелегала органам влади;
- обмеження свободи пересування;
- неповернення невідібраного паспорту або інші обставини.
Поміж іншим, до трудової експлуатації на практиці відносять примусове одруження та примусове залучення особи до жебрацтва, особливо дітей. Найпоширенішими злочинами щодо неповнолітніх українців є експлуатація в дитячій порностудії, схиляння до проституції, дитяча праця у сфері послуг та жебрацтво. Діти в силу свого віку є найменш захищеною та вразливою категорією громадян. За статистикою, в Україні 30% дівчат і 10% хлопців до 14 років ставали жертвами насилля. Торгівля дітьми відноситься до категорії особливо тяжких злочинів, який є одним з найбільш прихованих та складних для розслідування злочинів проти волі, честі та гідності особи.
Експлуатація охоплює широке коло ситуацій, пов’язаних з торгівлею людьми і стосується як дітей, так і дорослих, працю яких можуть використовувати на будівництвах, у сільському господарстві, в приватних господарствах чи на тяжких низькооплачуваних роботах.
Інший напрям боротьби з торгівлею людьми спрямовує зусилля на протидію такому явищу як втягнення у злочинну діяльність. Втягнення у злочинну діяльність – це дії, пов’язані з безпосереднім психічним чи фізичним впливом на особу та вчиненні з метою викликати у неї прагнення взяти участь в одному з кількох злочинів. При цьому можуть використовуватись різноманітні способи впливу.
Залучення в боргову кабалу – фактичне поставлення особи в стан повної матеріальної залежності іншої особи. Експлуатація такої особи триває до тих пір, поки вона не відпрацює свій «борг» (у більшості випадків – ціну, яку за неї було сплачено та витрати пов’язані з її утриманням). Часто такі борги є сфабрикованими, до яких зараховуються суми грошей, витрачених на проживання, харчування та продовження терміну перебування на території іноземної країни за підробленими візами. Таким чином, людина опиняється в запланованій борговій залежності, яка постійно зростає. До неї додаються надумані штрафи (наприклад в сексуальній експлуатації: спізнення до клієнта чи від нього, відмова вживати з клієнтом алкогольні напої та інше).
Усиновлення чи удочеріння в комерційних цілях – це оформлення спеціальним юридичним документом встановлення батьківської опіки над дітьми, позбавленими батьківського піклування, з метою подальшого їх використання для отримання доходів (у жебракуванні, занятті азартними іграми чи для подальшого укладення щодо них угод пов’язаних з фактичною передачею права власності). Про недопущення отримання комерційної вигоди із усиновлення та здійснення посередництва вказують міжнародно-правові документи. Так, відповідно до ст. 32 Конвенції про захист дітей та співробітництво в галузі міждержавного усиновлення ніхто не повинен одержувати невиправдану фінансову чи іншу вигоду від діяльності, що стосується міждержавного усиновлення. Тільки витрати та видатки, включаючи розумні професійні гонорари особам, які приймають участь в процесі усиновлення, можуть встановлюватись або виплачуватись. Керівники, адміністратори і службовці органів, що приймають участь в процесі усиновлення, не одержують винагородження за надані послуги, яке є безпідставно високим.
Використання у збройних конфліктах - використання особи для виконання нею бойових завдань, пов’язаних з поваленням державної влади або порушенням суверенітету і територіальної цілісності інших держав тощо. Збройні конфлікти стають каталізаторами збільшення фактів торгівлі людьми, що обумовлюється багатьма факторами. Серед них – складна криміногенна обстановка в зоні конфлікту, послаблення державних інститутів, дисфункція правоохоронних органів у зоні збройних конфліктів, складність правового статусу непідконтрольних територій, зміна гендерного балансу на окремих територіях та інші.
В умовах збройних конфліктів найбільш розповсюдженими формами торгівлі людьми з метою подальшою експлуатації стають:
- вербування, переміщення, передача, переховування або одержання осіб чоловічої статі з метою поповнення лав особового складу збройних сил сторін, що беруть участь у конфлікті;
- використання примусової праці і рабства для задоволення потреб озброєних груп;
- сексуальна експлуатація (військова проституція, насильницька вагітність);
- втягнення у злочинну діяльність;
- вилучення органів.
Крім того, під час збройного конфлікту факти торгівлі людьми найчастіше супроводжуються вчиненням інших тяжких протиправних дій, як-то сексуальне насильство, катування тощо, або погроза застосування таких дій.
Статистичні дані за 2018 рік наступні:
Кількість осіб, яким встановлено статус особи, яка постраждала від торгівлі людьми становить 141 особа (станом на 12/08/2018 згідно статистики Міністерства соціальної політики України).
Кількість осіб, які потерпіли від злочинів, передбачених ст. 149 КК України становить 179 осіб (станом на 31/08/2018 згідно статистики Генеральної прокуратури України).
Попри статистику оцінити реальні масштаби торгівлі людьми в Україні важко, ураховуючи доволі високий рівень приховування цих злочинів.
Таким чином, виявлення і розслідування злочинів про торгівлю людьми та ідентифікація ймовірно постраждалих від торгівлі людьми вимагає глибоких знань та свідомого ставлення кожного громадянина України до протидії торгівлі людьми.
Воркшоп «Грантове фінансування ветеранського підприємництва»
30 квітня 2026 року о 15:00 у місті Харків відбудеться практичний воркшоп «Грантове фінансування ветеранського підприємництва».
Ветеранський бізнес – це не лише про власну справу. Це про відновлення економіки, робочі місця, гідність, стійкість громад і повернення людей до активного життя.
Запрошуємо ветеранів і ветеранок, членів їхніх сімей, а також членів сімей загиблих або зниклих безвісти Захисників і Захисниць на практичний воркшоп, присвячений можливостям грантового фінансування для розвитку або відновлення бізнесу в Харківській області.
Під час зустрічі буде розглянуто умови конкурсу мікрогрантів у межах проєкту «ДОВІРА», який передбачає фінансування до 216 000 грн для мікро- та малих підприємств.
У програмі:
- хто може взяти участь у конкурсі;
- необхідні документи та вимоги;
- на що можна використати грантові кошти;
- які витрати не покриваються грантом;
- як оцінюватимуть заявки;
- на що звернути увагу у бізнес-ідеї та фінансовому плані;
- які типові помилки можуть зменшити шанси на підтримку.
Окремо поговоримо про те, як підготувати заявку, щоб вона показувала реальну життєздатність бізнесу: зрозумілу модель, адекватні витрати, логіку розвитку, користь для громади та реалістичний план дій.
Для кого цей воркшоп:
✅ ветерани/ветеранки війни, звільнені зі служби після 24.02.2022;
✅ членів їхніх сімей;
✅ членів сімей загиблих або зниклих безвісти Захисників і Захисниць;
✅ підприємці Харківської області, які вже ведуть бізнес або планують його посилити;
✅ усі, хто хоче краще зрозуміти логіку грантових конкурсів і підготувати сильну заявку.
Кінцевий термін подання заявок на конкурс – 17 травня 2026 року, тому зараз саме час розібратися з умовами, підготувати фінансовий план і перевірити свою бізнес-ідею.
Формат участі: офлайн (місце проведення буде повідомлено зареєстрованим учасникам)
Реєстрація: https://forms.gle/phGEf97weE42DCqm7
Підтримка ветеранського підприємництва – це інвестиція у стійкість Харківщини.
Захід організований ГО «Асоціація приватних роботодавців» у межах проєкту «Єднання для громади», що реалізується ІСАР «Єднання» за співфінансування Європейського Союзу та Фундації Міндеру.
Рівність чоловіків та жінок – стереотипи та нові погляди
Зараз все частіше постає питання про рівність між чоловіком та жінкою. Думки різних людей часом абсолютно протилежні: від того, що повинна бути абсолютна рівність, до того що такої рівності взагалі бути не може. Де ж знайти істину?
Ролі, які жінки і чоловіки грають у суспільстві, лише в дуже невеликій мірі визначені біологічно, і значною – соціально. Вони постійно змінюються. Хоча, обумовлені культурою або релігією, ці ролі різняться, залежно від географічного знаходження та від тимчасових змін.
Хоча сучасна демократія скасувала середньовічну суспільну ієрархічну систему та привілеї, пов’язані з суспільним становищем та статевою належністю, й проголосила принцип рівності усіх перед законом, стереотипи масової свiдомостi i досi розглядають жiнку як слабку у порiвняннi з чоловiком iстоту, яка є другорядною в суспiльному, полiтичному та економiчному життi, чоловiча iдеологiя є породженням тоталiтарної системи, але виховання спроможне змiнити гендерну ментальнiсть.
Основною проблемою становлення гендерної рiвностi є формальнiсть прав жiнок. Реальна ситуацiя в цiлому є прямо протилежною правовим нормам. На шляху до встановлення гендерної рiвностi у нашому суспiльствi стоять наступнi чинники:
- Кризова економiчна ситуацiя (i особливо безробiття, яке нерiдко штовхає жiнок на заробiтчанство, що нерiдко призводить до продажу жiнок та подальшої сексуальної експлуатацiї).
- Слаборозвинуте громадянське суспiльство, у тому числi пасивнiсть жiночих органiзацiй та окремих жiнок у вiдстоюваннi своїх законних прав та свобод.
- Основними жiночими проблемами є домашнє насильство, проституцiя та торгiвля жiнками, наркоманiя, вiдсутнiсть послiдовної державної полiтики в цiй сферi. Особливої гостроти набула проблема сексуальних зазiхань, якi вважаються нормою у вiдносинах мiж керiвниками-чоловiками та пiдлеглими-жiнками.
Стереотипи є найбільш складною умовою в створенні принципіально нових відносин у соціумі і переході до якісно нової демократичної держави.
На індивідуальному рівні, як у жінок, так і у чоловіків виконання патріархальної гендерної ролі, що суперечить власним прагненням і бажанням особистості, відбивається на психічному й фізичному здоров’ї, на загальній задоволеності життям, роботою, родиною. Гендерна роль, що нав’язується патріархальними стереотипами чоловікові, надзвичайно важка. Бути “переможцем” завжди і в усьому, – небезпечно для здоров’я, зокрема, збільшує ризик виникнення серцевих захворювань.
На рівні міжособистісних відносин роль, що нав’язується чоловікові, роль сильного, стриманого у своїх емоціях, призводить до того, що він, як правило не може знайти взаєморозуміння з навколишніми і виглядає черствою людиною, а іноді, зрештою, таким і стає.
Нерівність жінки у родині (у тому разі, коли вона побудована на владі чоловіка й підпорядкованості чоловіка) спричиняє те, що заміжні жінки страждають значно більшим числом фізичних і психічних хвороб, ніж самотні жінки. Цей феномен виявляється й у такому явищі, як самогубство. Число самогубств вище серед заміжніх жінок і самотніх чоловіків, ніж серед самотніх жінок і одружених чоловіків.
При працевлаштуваннi у жiнок менше шансiв, нiж у чоловiкiв, отримати вакантне мiсце. Жінки стають небажаною робочою силою, оскільки працедавці не хочуть обтяжувати свої прибутки більшими, у порівнянні з чоловіками, витратами на забезпечення соціальних гарантій. У жiнок i досi менше шансiв нiж у чоловiкiв просунутися по кар’єрнiй щаблинi. Традицiйнi стереотипи масової свiдомостi суттєво обмежують можливостi кар’єрного росту для жiнок та негативно впливають на їх сiмейнi вiдносини як тiльки вони добиваються перших успiхiв. Нерідко, жінка, що досягла успіху, “карається оточенням”; замість визнання її заслуг вона одержує реакцію роздратування й заздрості з боку своїх колег і друзів. Модель жінки-бізнесвумен наділена сильним характером, працелюбністю, розумом, вольовими якостями, але обов’язково – у неї труднощі в сімейному та особистому житті, її діти обділені увагою і потерпають домашніх непорозумінь, і, звичайно, робиться натяк на нещасливе особистне життя. Все це наводить на думку, що жінка і кар’єра – речі несумісні. При цьому інколи жінка лідер подається як нормальне явище, але, втім – як окремий випадок.
Ми живемо в такому культурному середовиі, де проголошується, що чоловіки і жінки не схожі одне на одного, і повинні виконувати різні соціальні ролі. Ми звикли до думки, що чоловіки і жінки – це дві протилежності, поведінка яких в різних соціумах традиційно закріплена. Подібного роду ідеї настільки вкорінені в нашу свідомість, що вважаються істинними, що перешкоджає будь яким змінам. Але досягнення гендерної рівності не означає того, що жінки стануть такими самими як чоловіки.
Гендерна соціальна нерівність не завжди усвідомлюється індивідом, але його присутність у будь-яких сферах життя впливає негативно на індивідуальне соціальне самопочуття, на загальну задоволеність життям.
Проблема гендерної нерівності – це, насамперед, проблема нашого мислення. Реформація, в першу чергу, повинна відбутися на рівні суспільної свідомості, після чого можливе втілення практики в життя.
Новий порядок компенсації витрат за розміщення евакуйованих осіб
Пенсійний фонд України інформує про зміни в законодавстві, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 2026 року № 405, якими визначено новий порядок надання компенсації за витрати, пов’язані з розміщенням евакуйованих осіб.
Хто має право на компенсацію
Компенсацію можуть отримати власники або орендарі:
- збірних пунктів евакуації,
- проміжних пунктів евакуації,
- транзитних центрів,
- приймальних пунктів евакуації,
за спожиті комунальні послуги та придбання скрапленого газу, твердого або рідкого пічного побутового палива, витрачені під час тимчасового розміщення евакуйованих осіб.
Власниками або орендарями вважаються ті, хто надає приміщення за рішенням органів влади для розміщення евакуйованих осіб.
Що включає компенсація
Компенсація надається на оплату послуг з:
- Постачання та розподілу природного газу і електроенергії.
- Постачання теплової енергії та гарячої води.
- Централізоване водопостачання та водовідведення.
- Вивезення рідких нечистот.
- Управління побутовими відходами.
- Абонентське обслуговування за вищезазначені послуги.
- Придбання скрапленого газу (якщо відсутнє газопостачання) та твердого/рідкого пічного палива (якщо централізоване теплопостачання відсутнє).
Як отримати компенсацію — покроково
Крок 1. Підготовка документів
Що робить заклад (власник/орендар):
- заповнює заяву (додаток 1) через електронний кабінет ПФУ;
- формує акт (додаток 2):
визначає площу для евакуйованих;
зазначає кількість ліжко-місць;
веде облік зайнятості ліжко-місць;
- збирає рахунки за комунальні послуги та паливо за звітний місяць.
Важливо: усі документи подаються в електронній формі з КЕП.
Крок 2. Розрахунок компенсації
Що робить заклад (власник/орендар):
- самостійно розраховує суму компенсації, а саме:
визначає загальну суму витрат на спожиті комунальні послуги (Рз), яка зазначена у виставлених рахунках;
розраховує:
коефіцієнт площі (Кs),
коефіцієнт завантаження (Кмз);
- вносить розраховану суму в заяву та акт.
Формула розрахунку розміру компенсації (Рк):
Рк = Рз × Кs × Кмз
Якщо весь об’єкт використовується для евакуйованих і зайняті всі ліжко-місця:
заклад застосовує Кs = 1 і Кмз = 1 (тобто заявляє всю суму витрат).
Крок 3. Подання заяви
Що робить заклад (власник/орендар):
- подає заяву, акт і рахунки через портал ПФУ;
Строк:
- до 10 числа місяця, наступного за звітним.
Крок 4. Перевірка
Що робить Пенсійний фонд України:
- перевіряє подані документи і правильність розрахунку (формула, коефіцієнти);
- приймає рішення про призначення/відмову у призначенні компенсації.
Крок 5. Виплата компенсації
Що робить Пенсійний фонд України:
- перераховує кошти:
до 25 числа (у грудні — до 23);
на банківський рахунок, зазначений у заяві.
Крок 6. Використання коштів
Що робить заклад (власник/орендар):
- використовує кошти виключно на оплату комунальних послуг та палива;
- у разі переплати:
повертає кошти Пенсійному фонду України.
Крок 7. Контроль
Що робить Нацсоцслужба:
- проводить перевірки на місці;
- перевіряє:
фактичне розміщення евакуйованих;
достовірність даних у заяві та акті.
Наслідки порушень:
- ПФУ може зупинити виплату компенсації.
Крок 8. Оскарження
Що робить заклад (власник/орендар):
- у разі незгоди:
оскаржує рішення ПФУ;
Строк:
- протягом 3 календарних днів після отримання повідомлення.
Довідково:
Ключова логіка процесу:
Заклад (власник/орендар):
- розраховує суму компенсації (на підставі рахунків, площі та заповненості);
- формує документи (заява + акт + підтвердні рахунки);
- подає їх до ПФУ через електронний кабінет.
Пенсійний фонд України (ПФУ):
- перевіряє подані документи і розрахунок;
- приймає рішення про призначення компенсації;
- виплачує кошти.
Нацсоцслужба:
- контролює – перевіряє достовірність даних (фактичне розміщення, наявність комунальних послуг тощо).
Увага! Пільгове навчання у 2026 році для Захисників і Захисниць України та їхніх родин
Управління соціального захисту населення інформує про можливість вступу на навчання у 2026 році на пільгових умовах для Захисників та Захисниць Українита членів їхнії сімей.
Національний аерокосмічний університет «Харківський авіаційний інститут» (ХАІ) запрошує на нові напрямки підготовки у 2026 навчальному році.
Держава надає пільгові умови вступу та державні гарантії при вступі до закладів вищої освіти.
ТРИ ПРОСТИХ КРОКИ ДЛЯ ВСТУПУ ДО ХАІ
КРОК 1
Заповнити GOOGLE-ФОРМУ: https://docs.google.com/forms/d/e/1FAIpQLSfpX6HGhcd7TNtFpRQK_-ikEOQNjZnYMeeQbbqrIn8fNLCIgw/viewform
КРОК 2
Надіслати фото або електронний варіант документів на електронну адресу Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.:
- Фото/скан паспорту (1, 2 сторінка + прописка, якщо книжечка)
- Фото/скан витягу з місця реєстрації проживання
- Фото/скан документа про освіту з додатком (атестат/свідоцтво про ПЗСО, диплом МС, МБ, ФМБ)
- Фото/скан підтверджуючих документів наявності спеціальних умов вступу: посвідчення УБД
- Фото/скан ідентифікаційного коду
КРОК 3
Скласти вступну співбесіду в ЛИПНІ–СЕРПНІ (онлайн).
Виникли питання? Телефонуйте: +380 66 189 7761
Затверджено Порядок організації надання соціальних послуг
24.07.2020
Кабінет Міністрів України постановою від 01.06.2020 № 587 затвердив Порядок організації надання соціальних послуг (далі - Порядок).
Порядок визначає механізм виявлення осіб/сімей, які перебувають у складних життєвих обставинах або мають найвищий ризик потрапляння в такі обставини, та організації надання їм соціальних послуг відповідно до індивідуальних потреб.
Порядком передбачено, що забезпечення надання соціальних послуг особам/сім’ям відповідно до їх потреб на території адміністративно-територіальної одиниці покладається на Раду міністрів АР Крим, обласні, Київську та Севастопольську міські держадміністрації.
Забезпечення надання базових соціальних послуг особам/сім’ям відповідно до їх потреб, вжиття заходів до надання інших соціальних послуг таким особам/сім’ям покладається на Київську та Севастопольську міські, районні, районні у мм. Києві та Севастополі держадміністрації, виконавчі органи міських рад міст обласного значення, сільських, селищних, міських рад ОТГ.
Порядком передбачено, що в разі відсутності надавачів необхідних соціальних послуг у територіальній громаді за місцем проживання особи, яка потребує надання соціальних послуг, чи в найближчій за місцем розташування територіальній громаді або якщо запропонована соціальна послуга задовольняє потреби особи лише частково, орган соціального захисту населення визначає потенційних надавачів таких соціальних послуг і здійснює заходи щодо їх залучення до надання соціальних послуг, у тому числі для забезпечення їх фінансування.
Зміст та обсяг соціальної послуги для кожного її отримувача визначається індивідуально залежно від його потреб і зазначається в індивідуальному плані надання соціальної послуги, що є невід’ємною частиною договору про надання соціальної послуги. Надання соціальних послуг одноразово, екстрено (кризово) здійснюється без укладення договору.
Оформлення документів для надання соціальних послуг проводиться відповідно до затверджених Мінсоцполітики форм обліку роботи з особами/сім’ями, які перебувають у складних життєвих обставинах (п. 46 Порядку ).
Наразі такі форми затверджені наказом Мінсоцполітики від 13.07.2018 №1005 (Повідомлення/інформація про сім’ю/особу, яка перебуває у складних життєвих обставинах; Акт оцінки потреб сім’ї/особи; Звіт за результатами соціального супроводу сім’ї/особи; Соціальна картка сім’ї/особи; План соціального супроводу сім’ї/особи; Направлення сім’ї/особи до іншого суб’єкта для надання соціальних послуг).
Постанова № 587 набрала чинності 14.07.2020.
