Я закінчила педагогічний університет, проте працевлаштувалася кравчинею. Коли народила сина, стосунки з чоловіком погіршилися, грошей в родині зовсім не було. Побачила на дошці оголошень, що набирають фахівців по швейній спеціальності на роботу у сусідній обласний центр. Обіцяли 500 доларів на місяць, безкоштовне проживання та харчування. Я залишила сина з чоловіком та свекрухою і поїхала на заробітки.
Коли приїхала, мене зустріли на вокзалі та поселили в підвальній кімнаті, без вікон, з вологими стінами, холодною підлогою та дерев’яним піддоном замість ліжка. Працювала по 16-18 годин на добу без вихідних. Мусила шити та упаковувати постільну білизну та спецодяг. Через погане освітлення в мене погіршився зір, а від пилу почався кашель. Через місяць попросила відпустити мене додому, проте хазяїн почав погрожувати, сказав, що сам вирішить, коли мене відпускати. Мою сусідку по кімнаті побили, а потім вона зникла. Я зрозуміла, що під загрозою і моє життя.
Через чотири місяці я була вже зовсім виснажена та не могла більше працювати. Мене відвезли на вокзал, повернули телефон та сказали, що, якщо звернуся до міліції, постраждає мій син. Грошей зовсім не заплатили...
