Масовий від'їзд українців з країни у пошуках кращого життя за кордоном вже став причиною гострого дефіциту робочої сили у всіх сферах діяльності в Україні. Люди їдуть, незважаючи на те, що робота за кордоном не завжди відповідає їх очікуванням.
Незважаючи на те, що якість життя, до якого прагнуть українці за кордоном, набагато вища, українські трудові мігранти далеко не завжди можуть нею скористатись. В очах польських роботодавців українці стоять на нижчому щаблі, ніж поляки. Часто їм пропонують меншу оплату праці. За словами голови профспілки "Трудова солідарність" Віталія Махинько (профспілка захищає права трудових мігрантів у Польщі, де працює найбільше українців з тих, хто виїхав на заробітки) це відбувається тому, що польські працедавці обґрунтовано вважають, що українським трудовим мігрантам, які не мають грошей, нема куди діватися і у них немає можливостей захистити свої права.
"Часто в Польщі з українцями укладають так звані "сміттєві" договори. Практично всі вони дають величезну владу над людиною роботодавцю і не містять опису прав працівника-мігранта. Наприклад, може бути передбачений штраф, якщо людина не відпрацює весь строк, про який домовилася з наймачем. Не підписувати договір українці просто не можуть: їх ставлять в умови, коли вони змушені або поставити свій підпис і прийняти умови роботодавця, або ж, витративши чималу суму на переїзд, повертатися додому. Трудова інспекція у Польщі зовсім не горить бажанням захищати українських мігрантів: чимало випадків, коли роботодавці не виплачують їм винагороду за роботу в години, що перевищують норму, на вихідних. При цьому поскаржитися українцям нікуди. За словами Махинько, для простого українця можливостей відстояти свої права у Польщі практично немає. Дуже часто трудові мігранти, залишившись без грошей і не маючи фінансової подушки, щоб якийсь час знаходиться в чужій країні, кидають все і просто тікають додому в Україну. У них немає кількох років на очікування результатів розгляду їх скарг у польські органи, які працюють, як правило, неймовірно повільно.
Голова профспілки зазначив, що за його спостереженнями, найбільше порушень прав працівників у Польщі в сфері будівництва та вантажоперевезень.
Нарівні з такими порушеннями, як штраф за передчасне звільнення або відмова роботодавця платити за позаурочні години, у Польщі мали місце і зовсім кричущі факти порушення прав українських трудових мігрантів. Чималого резонансу наробила історія з українським мігрантом, який відчув нездужання. Його роботодавець не надала йому допомогу, а доручила вивезти в ліс, де чоловік помер. Чимало випадків, коли працівник отримав травму, зламав руку або ногу, і польський роботодавець його просто викидає на вулицю. Звичайно ж, найчастіше подібне відбувається з нелегальними мігрантами. До профспілки "Трудова солідарність" було звернення від чоловіка, якого за дорученням роботодавця українці, які працювали разом з ним, вивезли на автобусну зупинку і залишили там з поламаною ногою.
Раніше Махинько вказував, що одне з найпоширеніших порушень – це коли в більшості випадків польські роботодавці не виплачують людині останню зарплату: "Працівник повертається в Україну, до прикладу, 3 вересня, і йому кажуть, що 15 вересня йому вишлють гроші, але насправді нічого не відбувається. Якщо пощастить і на підприємство нагряне перевірка за його скаргою, роботодавець розводить руками і каже, мовляв, гроші ось, нехай приїжджає і забирає. А у людини, наприклад, закінчилася віза або він з біометричною паспортом приїздив на 90 днів (по закону повинен перебувати в Україні мінімум 90 днів). А от коли через три місяці він навіть і повернеться, з ним ніхто не стане розмовляти і грошей не повернуть. А гроші на дорогу будуть витрачені".
Також профспілці "Трудова солідарність" свого часу довелося працювати зі зверненням від співробітника, який потрапив у фірму, яка займається перевезеннями. Її заснували у Польщі хлопці зі Львова. Вони наймають на роботу водіїв з України. При цьому випадків, коли через пару місяців роботи найняті ними працівники не отримують зарплату, десятки. Чоловік, який звернувся у профспілку, у зв'язку з цим потрапив в неприємну історію: у Швейцарії він не мав можливості навіть заправити службову машину, на якій виконував рейс. Він був змушений заправляти автомобіль за власні кошти.
Особливо несолодко доводиться мігрантам, які зайняті в сільському господарстві в Польщі. У більшості випадків людям доводиться жити в селах в жахливих умовах. Часто їх селять в бараки, де на десятки людей один душ, туалет – вигрібна яма на вулиці.
Щоб працевлаштуватися в тих країнах Європи, де оплата праці і рівень життя вищий, ніж у Польщі, потрібні освіта та англійська мова. Цим можуть похвалитися далеко не всі заробітчани. З цієї причини їх доля – безправне життя як нелегала. За словами експерта з питань трудової міграції в Норвегію Дениса Вороненкова нелегали ніяк не захищені, вони не можуть звернутися в поліцію, розраховувати на медичну допомогу. Був випадок, коли українець, який працював нелегально, зламав ногу. Йому не допомогли ні в одному лікувальному закладі Норвегії, тому що у нього не було страховки. Всі відмовили. Довелося самому, за допомогою знайомої медсестри, теж, до речі, українки, накладати собі шину.
В інших країнах, в які виїжджають трудові мігранти з України, ситуація з захистом їх прав ще гірша, ніж в Європі. За словами юриста центру стратегічних справ Української Гельсінської спілки з прав людини адвоката Євгена Чекарьова, помітних поліпшень у ситуації з захистом прав українських трудових мігрантів за кордоном за останні роки не відбулося. Особливо гостро це відчувається в країнах Африки, Близького Сходу, де, як і раніше, велика ймовірність стати жертвою торгівлі людьми, що особливо актуально щодо жінок.
У той же час в Росії у мігрантів з України є шанси стати жертвою злочинців або каральної машини правоохоронних органів. Правда, можливий і простий "развод". Всі пам’ятають так звану справу «кур’єрів».
Схема полягала в тому, що людям пропонували працевлаштуватися на посаду кур'єра. Тим, хто погодився працювати, давали гроші, щоб вони могли поїхати в Москву, а там їм давали завдання зняти квартиру у російському місті – це міг бути Краснодар, Смоленськ, Архангельськ, міста Сибіру. Після цього люди починали отримувати завдання доставити товар в якусь точку. Через деякий час люди розуміли, що насправді перевозять наркотики (курильні суміші). Вони дзвонили роботодавцю і говорили, що відмовляються їх поширювати. Ці суміші заборонені як на території України, так і в РФ. Після дзвінка протягом доби людей знаходила поліція, знаходили у них наркотики і вони опинялися в СІЗО. У РФ передбачено покарання за таку діяльність від 4 до 20 років позбавлення волі. Українці отримали реальні терміни від 3,5 років до 20. Багато з них сидять. Російські судді не беруть до уваги їхні аргументи про те, що їх завербували та вони практично стали жертвами торгівлі людьми. Гельсінський союз з прав людини займається переведенням людей у місця позбавлення волі в Україні. У той же час на відміну вироку вони розраховувати не можуть. Всього від схеми постраждали близько 2 тисяч осіб.
За матеріалами журналістки 112.ua Олени Голубєвої
