Одним з головних пріоритетів державної політики у відношенні до людей з обмеженими фізичними можливостями є їх трудова зайнятість як важлива сторона кожного громадянина. Робота має позитивний вплив на життя цих людей, допомагає відчути себе потрібними суспільству, допомагає упоратися з наслідками інвалідності, сприяє реабілітації. Для допомоги людям з обмеженими фізичними можливостями в Україні створено досить розвинену систему реабілітаційних установ, розроблена та реалізується низка соціальних програм і заходів.
Для вирішення питання працевлаштування, особа з інвалідністю повинна звернутися до підприємства, установи, організації чи до державної служби зайнятості. Стаття 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» зобов’язує роботодавців створювати для працевлаштування зазначеної категорії осіб робочі місця, забезпечувати такі умови праці, які відповідали б вимогам їх індивідуальних програм реабілітації, та надавати інші соціально-економічні гарантії, передбачені законодавством.
Згідно зі статтею 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» для всіх роботодавців (підприємств, а також фізичних осіб — підприємців, які використовують найману працю) встановлено норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю. Такий норматив роботодавець розраховує самостійно, він повинен становити 4% середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо в роботодавця працює від 8 до 25 осіб — в кількості одного робочого місця. Цей норматив вважатиметься для роботодавця виконаним, якщо особу з інвалідністю працевлаштоване не за сумісництвом, а як основного працівника.
Також варто відзначити, що підприємства, установи й організації, їх структурні підрозділи та філії, незалежно від форми власності та господарювання, повинні подавати центрам зайнятості за місцем реєстрації як платника страхових внесків інформацію про кількість вільних робочих місць, прийнятих та звільнених працівників, зокрема, осіб з інвалідністю. До такої інформації належить звітність щодо:
- наявних вакансій (форма №3-ПН «Звіт про наявність вакансій»);
- запланованого звільнення працівників (форма №4-ПН (план) «Звіт про заплановане вивільнення працівників»);
- фактичного звільнення працівників (форма №4-ПН (факт) «Звіт про фактичне вивільнення працівників»).
Реалізація громадянами, в тому числі осіб з обмеженими можливостями, своїх конституційних прав на працю та соціальний захист від безробіття гарантується державою і забезпечується нормами трудового законодавства і законодавства про зайнятість населення.
Управління соціального захисту населення